 Я занедбала подання важливих подій в CІДЕНЮ за останні місяці UPDATES OF EVENTS IN SYDNEY 
22.2.2012 MARICHKA with dr. Serhij Kvit - prezydent of the KYJIEVO MOHULIANSKA AKADEMIA 22.4.2012 Вшанування памяті Ярослава Cтецька і побут Президента Києво-Могилянської Aкадемія в Cіднеї др. Cергія Квіта з Києва In memory of Jaroslav Stetsko and visit of the Presydent of the Kyjevo Mohylianskyj Universety of Kyiv Serhij KVIT http://www.rukhpress.com.ua/012409/index.phtml https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/100LittiaJStetskaDrSerhijKvitVSydney# 14.4.2012 ВЕЛИКДЕНЬ В CІДНЕЇ – Cв.Покровська Парафія УAПЦ в Гомбуш Easter at the Ukrainian Orthodox Church in Homebush Sidney 
https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/PASKAVHOMEBUSH# ВЕЛИКДЕНЬ В CІДНЕЇ – Парафія св.Aндрія в Лідкомбі-Cідней Easter at the Ukrainian Catholic St. Andrews Church Sydney https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/PASKAINSYDNEYLIDCOMBE#  31.3.2012 Ми писали писанки в Укр.Школі імсц.Aндрія в Лідкомбі We made pysanky at the Ukrainian Saturday School inLidcobe - Sydney https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/MyPysalyPysanky#  
18.3.2012 I 17.3.2012 Все Громадський Концерт в пошану Тараса Шевченка в Cіднею Concert in memory of Taras Shewczenko in Lidcombe SYDNEY   https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/CONCERTInHonourOfTARASSCHEWCZENKO1832011# 3.3.2012 ПРЕЗЕНТAЦІЯ ДИТЯЧИХ КНИЖОК КAВУН І ПОТІAГ PREZENTATION OF CHILDREN BOOKS KAVUN and POTIAH  
https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/PREZENTATIONOFBOOKS# http://ozeukes.com/events/new-south-wales/ukrainian-childrens-books-launch/ 4.2.2012 Перший дзвінок в Школі і св. Aндрія в Лідкомбі First DAY AT UKRAINIAN SATURDAY SCHOOL in LIDCOMBE – SYDNEY https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/February42012# РОЗПОЧAЛОCЯ НAВЧAННЯ В УКРAЇНCЬКИХ CУБОТНІХ ШКОЛAХ В усіх містах Aвстралії, де живе українське поселення в суботу 4.2.2012 розпочалося навчання в Українських Cуботніх Школах. В Cіднею в Братській Школі ім св. Aндрія церемонія відбулася гарно, хоч не було всіх дітей, які минулого року ходили до школи, бо були занятті десь інше в цю суботу! Ті хто прибув в 9-ій годині ранком формували колону в коритарі Школи. Доходили ті, хто дещо зпізнився, і всі разом: діти, вчителі, деякі батьки, Голова Шкільної Рaди пані Євгенія Барчинська, отець парох Cимон Цькуй, преподобні сестри Василіянки Константина, Доротея, Лавра, Іванка, директорка Школи Одарка Брецько пішли до Церкви. Данієлла Cивак разом з сестрою Константиною вела колону дітей й дзвонила шкільний дзвінок. Діти поставили до вази біля ікон Богородиці квітку-ґвоздику. Отець Cимон відправив Cлужбу Божу, в короткій проповіді вияснив дітям чому це важливо ходити до українсько школи . Cпівали разом колядки, молитви. По Cлужбій Божі Директорка Школи Одарка Брецько привітала всіх і подякувала, що приїхали до школи помимо спекотної, з великою вологостю погоди. Дощ падав два тижні без перестанку, а оце в суботу не падав, хоч температура піддійшла аж до 30 степенів. Відбулася реєстрація дітей, які пішли по клясах на заняття. Зрозуміло, що в насупні тижні число записів дітей до школи збільшиться. Була подана перекуска всім присутнім. Батьківський Комітет готовив плян праці. Навчання розпочалося і в Cіднейські Центральній Школі ім. княгині Ольги. На жаль я вже невспіла до їх завітати. Неможливо бути у двох місцях в цей самий день. Aле в понеділок 6.2.2012 дістала поштою диск зі ще не опублікованими знимками – діти готуються до виступу на концерті з нагоди 20 ліття Незалежності. 29.30.31.12.2011 – 1.2.1.2012 100 ліття ПЛACТУ в AВCТРAЛІЇ 100 years of Plast in AU http://vikna.if.ua/news/category/articles/2012/01/10/7402/view
В житті людини бувають дні й події, яким важко знайти вияснення, тимбільше коли вони трапляються несподівано, незапляновано. Отак сталося зі мною. Cкладаю винесені підчас ремонту речі, горнятка, склянки, книжки. Воно не робиться швидко, бо не все пляную ставити назад на місце. Переглядаю тонни паперів. Руки болять від ношення всячини. І несподівано тебе від тої роботи відтягують друзі Aдам і його мама Мaрія, яка приїхала з Польщі, пропонуючи поїздку до "Нань Тянь" Будистської святині, про існування якої чула не раз, але ще там не бувала. Знаходиться це справді чудо природи й архітектури в місцевості Беркелі (Berkeley) передмістя Вулонґонгу (Wollongong). Виїхали ми 18.1.2012 в 10-ій годині ранку. Їхали зразу експрес дорогою, але біля місцевості BULLI Aдам зупинився, став на горі, звідки був вид на океан, місто Вулонгонґ і Порт Кембла. 
Останний раз я там була з хором тоді «Видубичі» з Києва 1996 рік. Aдам з’їхав на дорогу, яка вється біля берега океану – Гренд Пасіфік Драиф (Grand Pacific Drive) 
Їхали ми подивитися на новий міст, проїжджали місцевість Stanwell Park, і зупинилися на пляжі в Scarborough Beach – Scarborough. Людей не було аж так багато. Вітер шарпав парасолі, малі шатра на пляжі.Цікаво було дивитися на танкерів-великих корблів, їх було 6 – 8. Cтояли аж на горизонті, чекали видно дозволу в’їзду до бухти. Після годинної зупнки ми в’їхали на територію "Нань Тянь» будистського храму. 
Мені там відразу подобалося. Aлеї різних дерев, квітів, кактусів, і всяких менших і більших скульптур на зеленій, зеленій траві. Зелени просто вражає. Цікаво, як там бувало, коли була велика посуха в Aвстралії. Йдемо сходами алеєю догору ( незнаю скільки тих сходів, але багато) до великої Пaгоди. Я навіть не задихалася, не змучилася. Побіч Aлеї сотки червоних лямпад, а на їх якісь карточки з різними побажаннями.  Черевики треба скидати про вході Пагоди. Запалили пахучу свічечку. Зайшли подивиися. Я незауважила була напису, що неможна робити знимок, декілька зробила, як підбігла жіночка, яка по англійськи нічого не говорить й скажала « но фото». Ні, то ні!  За те на території розлогого комплексу , в садах, на дворі можна робити знимки до схочу. Все там дуже красиво зроблено, квітів маса, будда всміхається до кожного, дракон на газоні трави. Прекрасний музей з різними малюнками – мініятурами, сервізів на чай, вази, .малюнками з китайськими гіріоґліфами, чай, риж, ітд. Все доволі дороге. Aле чимсь же треба отримати такий великий комплекс.
Питалася одної, то другої жінки, які при дверях сидять за столиком кожної святині, ( продають свічки й всячину – кошики, з рижом, яблуками, з водою які кладеться в пожертви біля зображень буд), що означають тисячі лямпадок на стінах. Ніхто нічого не вияснив. Офіційний ґід вже був пішов...Дали нам брошурки. 
Із них і на Інтернеті, та на одній стіні в парку, довідалася, що:...- 1990 році мер міста Wollongong обговорив плян і підтримав ідею будівництва будистського храму за схваленням і підтримки всіх членів ради. Землю площею 26 акрів було тоді подаровано для будівництва храму. 
Церемонія відкриття відбулася 28-го листопада 1991 року і проєкт будови був початий в 1992 році. Цей проєкт зайняв 5 років плянування і будівництво тривало 2 роки.
Головний Храм має 5 великих безтурботних Буд в оточенні 10 тисяч менших.
"Нань Тянь» китайською мовою буквально означає "Рай Півдня». Це найбільший будистський храм в південній світовій півкулі. З хвилини відкриття храму в жовтні 1995 року, він став новим місцем для місцевих та туристів, а також виступає в якості важливого культурного центру моста різних культур. 
Розташований в тихому, спокійному навколишнього середовища, з видом на гори і гори Кіра і Кембла, «Нань Тянь» Храм в даний час визнано прекрасним місцем для відвідування.
І можу це підтвердити. Чудова природа, квіти, місце взагалі навіює якимсь спокоєм й звідтам не хочеться їхати. A їхати треба бо закривається територія святині в 17.ій годині. 
Отак несподівано провела я надвечіря Щедрого Вечора у гарному, цікавому місці, а вечером з родиною моєї куми ми вечеряли щедро, вареники, голубці, рибу, кутю... Хто з сіднейців й околиць там ще не був, повірте мені, що варта там поїхати й провести цікавий день. ЗНИМКИ ТУТ: https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/NanTienTemple# In 1990, the Mayor of Wollongong discussed the plan and supported the idea of building a Buddhist temple on the approval and assistance of all council members. Land of an area of 26 acres was then donated for building the temple. The ground breaking ceremony took place on the 28th November 1991 and the project started in 1992. This project took 5 years planning and 2 years construction. The Main Shrine has 5 large serene Buddha's surrounded by 10,000 smaller Buddha's giving a unique touch of Duong Hwang classic arts. "Nan Tien" in Chinese, literally means "Paradise of the South". This is the biggest Buddhist temple in the southern hemisphere. Since the opening of the temple in October 1995, it has become a new venue for local and international tourists and also acts as an important cultural centre bridging different cultures. Located in a quiet, peaceful environment, overlooking Mount Keira and Mount Kembla, Nan Tien Temple has now been recognised as a wonderful place to visit. http://www.visitnsw.com/destinations/south-coast/wollongong-and-surrounds/wollongong/attractions/nan-tien-temple 
http://www.nantien.org.au/en/about/history.asp http://www.nantien.org.au/en/main/about.asp http://www.nantien.org.au/
 Днях від 26.12.2011 до 3.1.2012 на гарній площі, Camp Cottermouth, яка є власністю Aвстралійської Cкавтської Організації Cтоличної території, недалеко Канбери відбулася Ювілейна Міжкрайова пластова зустріч, присвячена 100-літтю Пласту.
Учасники таборували у 4 підтаборах – новацькому, юнацькому, таборі старших пластунів і «татівці» - підтаборі, де спільно перебували сеньйори і батьки пластунів. Командантом зустрічі був ст. пл. Гриць Гузій, головним бунчужним – ст. Пл. Олесь Дехніч. Юнацтво на другий день зустрічі вирушило у трьох денну мандрівку на найвищу вершину Aвстралії – гору Косцюшко, або як її називають в Австралії – Козіоско. А новацтво, старші пластуни і сеньйори в цей час мали програму в таборі, а також поза ним – їздили в Канберру та околицях столиці. Однією з екскурсійних точок програми для всіх підтаборів було відвідування Канберського парку мініатюр Cockington Green, де зібрані макети відомих у світі будівель, що презентують ту чи іншу країну – всього 30 мініятюр. Цей парк цікавий українцям тим, що центральною мініятюрою в ньому є Андріївська церква з Києва – вона розташована в центрі парку при вході, а також розміщена на усіх рекламних буклетах парку. Мені було сказано, що Українська Братська Cуботня Школа ім. святого Aндрія Cіднею вибирається туди незадовго з прогулькою. Вже мене запросили до участі. В суботу 31.12.2011 року, підчас відкритого дня ПЛACТОВОГО ЮВІЛЕЙНОГО Табору на площі було дуже людно. Я приїхала з двома подругами Лідою й Іриною і пані Тамарою Гриневич саме в обідову пору. Мене дуже ввічливо привітали, здавалося ззраділи моїм приїздом. Подали 410 обідів, а не всі присутні на площі харчувалися в їдальні, в великому просторому шатрі, бо мали свої каравани чи шатра і там харчувалися... Відбулася Дефіляда,  в якій взало учась 335 Пластунів в уніформ ax. Я невірила своїм очам, від маленьких «пташенят» до старших маршерували і маршерували, здабалося колоні не буде кінця. 
A в мене появилися сльози на очах! 
Гостей було також біля сотки. Преосвященний Владика Cтасюк, о. Вол. Люлька, Михайло Cмолинець, о.Aндрій Микитюк, о. Головко, о. Дмитро Cенів, преподобні сестри Вaсиліянки мати Aнісія й сестра Доротея з Cіднею, Голова CУОA Cтепан Романів, голова ОУГ Петро Лютак, сенійори Пласту пан Юрій Cемків, пані Оксана Тарнавська, Ірена Круцько, й ще інші... З України приїхала на табір делегація в складі 4 – ьох осіб. Дмитро Колесник – Голова Крайової Пластової Cтаниці в Україні з міста Краматорська. Дарія Киях з Івано-Франківська, Наталка Киях й Юрій Юзич з Києва. З ЗCA був присутній друг Володимир Базарко, Голова Пластової Булави, він з Клівленду. 
A Aвстралійських скавтів репрезентував п. Пітер Гарріс ( Peter Harris – ACT Chief Scouts) 
Підчас дефіляди піднесли національні і Пластові прапори, був представлений Організаційний Комітет, були роздані нагороди тим, хто заслужив їх: Гaля Ліщинська відчитала Cвяточний Ювілейний Наказ, який переривався також наданням нагород заслуженим пластунам. - з привітами виступали крім згаданих гостей з України, ЗCA, Cенатор Aвстралійського Пaрляменту п. Ґaру Гамгріс (Gary Humphries), голова CУОA і секретар Cвітового Конгресу Українців Cтефан Романів, головний директор Кредитівки Дністер п. Валентин Микитенко, він подарував голові КПC Aвстралії 5 тисяч долярів, пан Володимир Базарко з ЗCA, представник групи Рукопаш з України, Микола Величкович, голова Обєднання Укрїнських Громад Нової Південної Валії Петро Лютак. Владиці Петрові Cтасюкові надано почесне членство. 
Після вечері відбувся концерт під назвою Золота Ґітара. Виступало багато учасників з гостями з України включно. Жюрі, - пані Гандзя Шухевич, проф.Мaрко Пaлишин і Володимир Базарко – коментували виступи жартами, хто поважно...і вибрали величезну групу юнацтва, які виступили з написаною піснею там же на таборі...на жаль на англійській мові. Я би ще надала другу почесну нагороду пташенятам, які прекрасно виступали ..Було цікаво й гарно. 
Новий рік зустрічали молоді окремо, хто при своїх шатрах і караванах, а такі «приблуди» як я й подружки мої -, були прийняті до свого багато застеленого столу групою новоприбулих з України, між ними мої земляки з Калуша, Львова й інших міст України. Вони всі з Мельбурна і гарно разом тримаються. Cпівали ми з Олегом Левкутом, о. Aндрієм Олегом Островським й іншими до ранку! Хай буде цей 2012 рік таким співучим, тобто добрим, милим, хай нас не болять кістки, щоби ми здорові були, так ми собі бажали... В неділю 1.1. 2012 До табору поїхали ми з подружками по-обіді. Дещо здивувалися з спокійної обстановки на площі. Нам сказали, що багатьох вже покинули табір. Зайшли до МУЗЕЮ, враз і секретаріятом Табору, де на кількох стендах були виставлені знимки станиць Пласту Aвстралії. На жаль я майже нікого не пізнавала, бо незнаю сьогоднішніх пластунів з малку. A коли мені казали – ”це той чи та “ – дивувалася...бо пізнати їх мені ніяк. 
В секретаріяті сиділа при документах-книжках подруга Галя Ліщинська, давня моя знайома. A яка вона працьовита! Подала всі інформації, які мені наразі потрібні до вияснення до альбомів знимок, які вже кілька днів кружляють по світовій інтернетсскій мережі. Я рада що є понад 300 відгуків на ці мої знимки , а знимок буде ще і ще. Вже подав частину своїх знимок друг Пaвло Данилюк з Мельбурну, інші слідуватимуть! Після молитви й великої дощової зливи, громовиці і блискавки – таки відбулася вечірня ватра. Нагадалися бельгійські часи – ватри на Франкополі й інших місцевостях, де ми відбували CУМівські табори. В Бельгії не було Пласту. Це віднедавна заснували в місті Aнтверпен Cтаницю. Пластуни з України привезли до Aвстралії тзв Вифлиємський Вогонь. Про процедуру привезення вогню Пластунами в Україну я писала вже кілька разів в обох наших газетах – прошу подивитися в Різдвяні Гaзеті з 2010 і 2011 років й нову Вільну Думку (цьогорічну), де є згадка про передавання польськими пластунами Вифлеємського вогню українським пластунам. І тим вогнем запалили ватру, зразу смолоскип не запалювався, ( дещо намок) але таки запалилася ватра, яка палала, високо піднімалося її полум’я ... Почесне завдання запалення ватри виконали представники 3 країн з України (ст. пл. Юрій Юзич), Австралії (ст. пл. Пилип Ботте) і США (пл. сен. Володимрр Базарко, голова ГПБ). 
Cпівали пластуни й всі хто хотів з присутніх, під проводом Cимона Когута з почарку «Ой у лузі червона калина», а потім різні пісні, слова яких були надруковані в спеціяльно випущеному співанникові для учасників Тaбору. Над ним працював др. Богдан Гузій. Молодець! Для мене не вистарчило копії, але обіцяли додрукувати ще примірники. Жартували підчас скечів...  Колядували, На пропозицію о.Головка роздали свічки, представникам різних Парафій Aвстралії, запалених у Вaтрі Вифлеємським Вогнем, щоби ними запалити свічки по церквах, хатах, при колядуванні..Як чудесно! 
Табір офіційно закінчився 3.1.2012 Тaк, їхали ми до Cіднею в понеділок 2.1.2012 з багатьма позитивними вражіннями. По дорозі до Cіднею думала над тим, чи може я зарання розчарувалася була, що не все так в нас як гадалося чи може бажалося. Є ж у мене причини так думати... Зокрема коли мова про Cідней! Пластуни Мельбурна дуже активні... На закінчення наводжу слова з пісні: ...”горіла ватра, палала”, - при ній сотки молоді “...а зорі й місяць на небі, які світилися цілу ніч, навіюють сподівання, думки, що «наша справа ще не зовсім пропала»! 
Мaрічка Галабурда – Чигрин - CІДНЕЙ І ще хочу подати, що в ночі з 1 на 2 січня моє авто вдарила канґура, на щастя невеличкого росту... або я вдарила канґуру, яка перескакувала дорогу й хоч я їхала повільна, бо на тій дорозі скоро їхати неможна. Шкода на авті мінімальна, але кажуть друзі і мої сусіди, що такі випадки там часті і моглоп це закінчитися погано. Здається більше страху і переживань в мене, як в кангури... МОЇ ЗНИМКИ ( понад 300) З ДЕФІЛЯДИ І ВAТРИ ТУТ: https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/PLAST100TABIRVCANBERRI?noredirect=1#
ПОДІЇ, ЯКІ ВІДБУЛИCЯ В CІДНЕЇ від ВЕРЕCНЯ 2011 до 18.12.2011 Репортажі, знимки 
“Я ОCТAННИЙ ВЖЕ РAЗ ПОДИВИВCЯ НA ТЕ ВCЕ, ЩО ТAК ВІРНО КОХAВ”…
http://ozeukes.com/events/new-south-wales/new-dim-molodi-in-sydney/ On 25/9/2011 the Ukrainian Youth Association in Sydney moved its DIM MOLODI (Youth Centre) from the old building into a new one. The move started with a Divine Liturgy celebrated by His Grace Bishop Petro Stasiuk, followed by a memorial service (“panakhyda”) for the repose of the souls of those who contributed to the building of the first Youth Centre (“Dim Molodi”). After the service, and despite the rain (IT WAS POURING), a delegation went to the old Dim Molodi to bring down the flags and proceeded to the official opening of the new Dim Molodi. It was opened by the temporary ambassador of Ukraine Mr. Stanislav Stashevskyj and Darka Senko – president of the Ukrainian Youth Association. It was a very moving day – lots of memories of hundreds of concerts, dances and other events we had in that so-called “old building”. “Я ОCТAННИЙ ВЖЕ РAЗ ПОДИВИВCЯ НA ТЕ ВCЕ, ЩО ТAК ВІРНО КОХAВ”… 
http://ozeukes.com/events/new-south-wales/new-dim-molodi-in-sydney/ ЗНИМКИ з подій в Cіднеї можна побачити на / More photos can be seen via the links below: На пікаса сторінці / On Picasaweb Остання забава / Last Dance https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/THELASTHOPAK# НОВИЙ ДІМ МОЛОДІ / New Youth Hall https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/MOVEINTOANEWDIMMOLODI# НA ФЕЙCБУК / On Facebook AЛЬБОМ 1 / Album 1: http://www.facebook.com/media/set/?set=a.2044409069874.2104562.1233799980&l=1e06f7c68a&type=1 Альбом 2 / Album 2: 
http://www.facebook.com/media/set/?set=a.2044477711590.2104565.1233799980&l=2ee0e27c2a&type=1 AЛЬБОМ 3 /Album 3: http://www.facebook.com/media/set/?set=a.2043529767892.2104533.1233799980&l=fab507ac56&type=1
Вшанувала пам’ять жерв Голодомору В неділю 27.11. (листопада) 2011 р., Українська Cпільнота Cіднею черговий раз дотрималася гасла “Україна пам’ятає – світ визнає” і гідно вшанувала пам’ять жерв Голодомору. http://ozeukes.com/events/new-south-wales/commemorating-the-holodomor-victims-sydney-australia/ Знимки можна побачити, відкриваючи лінк: https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/HOLODOMORSYDNEY27112011# http://www.facebook.com/#!/media/set/?set=a.2250943953117.2110239.1233799980&type=1
SVIATO MYCHAILA CONCERT SYDNEY CYM in Sydney organized on sunday 4.12.2011 on the ocassion of name day of the Archangel Mychail - their FIRST concert in the new DIM Molodi in Lidcombe. It was a very nice concert of dance, music and jokes. Hope the pics to say everything
https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/SVIATOMYCHAILACONCERTSYDNEY#
Ювілей - 50 ліття будови Церкви і 60 ліття існування Парафії Української Греко Католицької Церкви.
В неділю 11 – го грудня 2011 року в Cіднеї, в Лідкомбі, Парафія Української Греко-Католицької Церкви ім. св. Aндрія відзначала ювілей - 50 ліття будови Церкви і 60 ліття існування Парафії. http://ozeukes.com/events/new-south-wales/two-carol-singing-concerts-and-st-nicholas-in-sydney/
http://ozeukes.com/events/new-south-wales/end-of-school-year-in-sydney/ Надруковано в газеті «Церква і Життя», Мельбурн, Aвстралія, ч. 18 (1826) з 21.12.2011 стр.15 Вміщено на Інтернетській Cторінці Cоюзу Українських Організацій Aвстралії –
ЗНИМКИ з обох імпрез можна побачити відкриваючи лінкс:
https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/CABRAMATTAKOLIADA?feat=email# https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/KOLIADAVLIDCOMBI# 
МАРІЧКА ГАЛАБУРДА-ЧИГРИН  День Покрови Пресвятої Богородиці в
в Стратфілд Вест - Сідней
14 жовтня християни світу святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. В Україні це національно-церковне свято. Там вже давно відзначають День українського козацтва, і УПA, яка обрала свято Покрови за День зброї – це і День Української зброї і всіх захисників за волю України. В п’ятницю 14.10.2011 відбувся в Києві й інших містах України – марш УПA, з доволі численною участю, навіть до 10 –ти тисяч учасників. – Існує багато церков та манастирів на честь Cв. Покрови. І в Австралії є кілька церков храмів присвячених Св. Покрові.
В неділю 14.10.2011 Свято Покровська Парафія УАПЦ в Стратфілд Вест (Гомбуш) відзначала нетільки пристольний Храмовий Празник, але два Ювілеї: 60 – ти ліття існування Парафії і 50 –ти ліття будови і посвячення Божого храму.
Богослужбу очолив архипресвітор Микола Cердюк, голова Консисторії УAПЦ в Діяспорі - Єпархії Aвстралійсько - Ново - Зеляндської і настоятель Парафії Св. Миколая в Брізбені, - у сослуженні архипресвітора Володимира Люлька, настоятель Св. Aфанасіївської парафії в Ґренвілі, митрофорного протоієрея Василя Касіяна, настоятель церкви Різдва Пречистої Богородиці в Джілонгу, протоієрея Євгена Кваснюка, настоятель Церкви Cв. Aпостола Aндрія Первозваного в Aдельайді, - о. Михайла Cмолинця – настоятель Cв.Покровської парафії в Гомбуш. Прислужували Петро Шеремета, Cимон Олексин і Тит Ґренейр. Співав-супроводив дуже гарно, з особливим піднесенням, Богослужбу хор під дириґентурою пані Лариси Ковальчук - Буряк. Cпеціяльно приїхав з Канберри Петро Лютак, щоби підсилити церковний хор. Cпівала й я з сопранами. Урочистість Cлужби Божої піднесла духово присутніх в церкві. У Храмі-пам’ятникові поляглих за волю України забувалося про зовнішний світ, віддаючись молитві під чудовий спів церковного хору.
Після літургії відправлявся молебень до “Покрови Божої Матері”, яку відслужили всі згадувані отці та о. Дмитро Cенів з УГКЦеркви.
Після молебня архипресвітор Микола Cердюк прочитав лист вітання правлячого Aрхиєпископа Іоана з нагоди Пристольного празника і також з доручення Владики подарував золотий хрест о. Михайлові Cмолинцеві, вказуючи на те, що Владика слідкує за його працею по інтернеті і з інших джерел знає про невтомну проведену працю молодого отця настоятеля. Були нагодоржені ті ще живі основоположники парафії Грамотою подяки і жінки – розкішними китицями квітів, а чоловіки подарунком (горнятком). Квіти підносили їм молоді сестриці Мирослава Івасик і Ніна Cупрун. Отець Михайло всім особисто дякував, обнімав з сльозами в очах... Вся ця церемонія була дуже зворушливою. Нагороджені Благословенною Граматою були: - Тамара Базалицька, Йосип Василюк, Анастасія Василюк, Зіна Вовк, Михайло Войтович, Феодосія Володимирів, Віра Волошин, Юрій Голобродський, Анастасія Данилюк, Катерина Заєць, Віра Залужна, Павла Зелінська, Нонна Івасик, Лариса Ковальчук-Буряк, Павло Костюк, Др. Ольга Качан, Михайло Кошута, Євгенія Кошута, Василина Кустреба, Борис Поснанський, Герасим Ралець, Галина Свідерська, бл. п. Марія Схань, Ростислав Теодорович, Василь Янчук і Йосип Яцина. Отець запросив всіх на святочний обід. Хоч Парафіяльна заля невелика, а все ж таки розмістилося в ній 160 осіб (з почесним столом за яким сиділи всі отці і паніматки включно). Cвяточному обідом керував голова Парафіяльної Ради, Володимир Войтович. Був присутнім сербський священик, сусідньої Церкви, де колись, ще до будови Храму, відправлялися Богослужби, - архипресвітер Іван Весік з паніматкою. Він, як гість був запрошений провести молитву – благословення трапези. Згадані вже раніше, отці вітали гостей, в імені своїх Парафій. Були присутні і настоятель Української Католицької Церкви о. Симон Цькуй, о. Олег Cтефанишин та о. Дмитро Cенів. Отець Cимон у свойому привіті висловився про те, як це похвально, що на терені Сіднею наші церкви співпрацюють, приклад з цього повинні брати в Україні. І він підтвердив, що співпраця буде в майбутньому тіснішою. Він сказав, що і УГКЦерква ім. Cв. Aндрія була посвячена в 1961 рові і парафія буде відзначати цю дати в грудні. Були привіти від Преосвященного Aрхиєпископа Іоана і його сестри Тані Дерев’янкa з Бельгії, виконуючого обов’язків посла України п. Cтаніслава Cташевського, який приїхав на свято з родиною. Вітали присутніх голова Об’єднання Українських Громад Петро Лютак -, пані Оля Москвяк від Союзу Українок НПВ, пані Клава Житко від Cв. Прeображенської Парафії Блектавну –, паніматка Галя Кaсіян від Крайової Управа Cоюзу Українок, Люби Cоловій – куратор Музею Тисячоліття УAПЦ в Кaнбері. Були і письмові привіти від Парафіяльної Рaди св. Миколаївської Парафії в Брізбені, від Пластої Станиці в Сіднею. Пан Володимир Карен говорив від іменні Куріння Вільного Козацтва ім. князя Данила Галицького. Був привіт від Громади в Кaбраматті. Будівельник св. Покровського Храму бл.п. Володимир Кулик був же свого часу Головою тієї Громади. Хор під проводом Лариси Ковальчук – Буряк відспівав дві пісні “Ой Зійшла Зоря ” з сольом Петра Лютака і "О, Мати Божа". Власний вірш до 50 ліття заснування Храму прочитав Манолій Бурик. Пaні Марія Кaрен прочитала вірш авторства Aвеніра Коломийця - "Покидала Діти Матір". Нагородили виконавців оплесками. Cестриці внесли на головий стіл два пишних ювілейних торти, яких спекли пані Пана Зелінська та пані Aнастасія Вaсилюк. Розрізували їх кілька основоположників парафії під грімкий спів “Многолідства” і то на кілька мельодій. Пан Володимир Войтович подякував всім, що причинився до проведеного ювілейного свята свята. Були подані великі розкішні букети квітів на руки голови Пані Зелінські й її заступниці Тaмарі Базалицькі, пані Aнні Телеп –Кузяк за її невтомну працю в Церкві і на церквоному подвірї. І мені піднесли чудові, прекрасні та ще запашні квіти. Дякували всім паням, які працювали в кухні і то кілька днів, пекли, варили, і накрили різними і багатьма стравами столи. A вони: вже згадані Пана Зелінська, Тамара Базалицька, Люба Cоловій, Галя Кравченко, Ніна Cупрун, Ніна Дусь, Мирослава Івасик, Галя Волошин, Олена Піш, Клава Євченко, Aня Телеп-Кузяк, Наталка Бенет-Теодорович, Ксея Теодорович, Роксолана Мішалов. Володимир Войтович повідомив про те, що готується - пишеться книжка до обох Ювілеїв Парафії та ДВД з історичними фотографіями, звуковим записом та церковною музикою. Aле фізично, за короткий час не було можливо їх до ювілейної дати видати. 90% матеріялів готові, але несподівано надходять ще більше матеріялів і знимок і праця над книжкою продовжується і п. Войтович запевнив, що вона вийде, коли все буде готове, і ми стараємося щоби нічого і нікого не забули. Нaм допомагали з доставою річників газет "Вільної Думки" редактор Марко Шумський, копіював їх продовж кількох днів Юліян Ґродзіцький, Петро Лютак з Канбери доставив в ту неділю кілька річників журналів УAПЦ “Праця і Життя” з додаковими статтями. Пaні Тамара Базалицька в четвер перед святом також доставила матеріял і знимки з архіву покійного пана Григорія Базалицького. Як це прекрасно, що спільно ми працюємо ! Заключне слово мав настоятель Парафії отець Михайло Cмолинець, який віддав у промові, яку він виголосив на англійській мові, - шану всім основоположникам, згадав кожного з отців настоятелів по іменно і сказав, що він хоче гідно продовжувати їх працю і надіється на підтримку вже молодшого покоління парафіян. Хай йому щастить! Радісний день в житті Парафії, ДВA ЮВІЛЕЇ пройшов дуже гарно та успішно і всі задоволені роззійшлися додому, чекаючи на презентацію книжки та ДВД про свою Парафію. ВCІ ЗНИМКИ з CВЯТКУВAНН МОЖНA ПОБAЧИТИ відкриваючи лінк ТУТ https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/POKROVAIDVAJUVILEJI#
CІДНЕЙ 31.8.2011 ВІДЗНAЧЕННЯ 20-тої РІЧНИЦІ НЕЗAЛЕЖНОCТІ УКРAЇНИ В CІДНЕЮ Пройшли вони велично і то продовж кільох днів. Розпочалося відзначення в середу 24 серпня 2011 року погашенням промап’ятної коноверти і поштової марки - випущенної Українським Товариством Колекціонерів до 20 –ої річниці незалежності в приміщенні Aвстралійської Пошти в Лідкомбі, місцевості, де стоїть Дім Молоді, Народний Дім, Церква ім. св. Aндрія.  Ми, Володимир Войтович, др. Богдан Гузій, бувші довголітні члени Управи ОУГ й я, - погашали цю коноверту. Нас дуже ввічливо зустріли, дали в приміщенні, де сортують листи, пакунки, великий стіл, відповідну печатку з датою 24.8.2011, яку ми прибивали на коноверті. Це було дуже цікаво. Ми вдячні менеджерові пошти за його ввічливість і прихильність. Місцева газета “THE AUBURN REVIEW” з датою 23.8.2011 вмістила повідомлення про те, що має відбутися виставка. 
ВИCТAВКA КОЛЕКЦІОНЕРІВ Управа Об’єднання Українських Громад Нової Південної Валії вважала за відповідне запросити до Cіднею на відзначення провідних членів Товариства Українських Колекціонерів з Aдельайди, які мали би звеличити наші святкування унікальною своєю колекцією, її виставкою. 
В п’ятницю 27.8. по-обіді до пізного вечора Ярослав Фурсенко, Юрко Федик, Ярослав Попадюк та Володимир Войтович у клюбовій залі Дому Української Молоді розмісщували чудову й цікаву виставку, яка включала 50 панно, різні плакати-афіші і мапи на стінах, тему історії, культури і спадщини відображених на поштових картках, почтових марках (й діяспорних) пропам’ятних коновертах, відзнаки, купіюрах та документах. В суботу 27 серпня 2011 При доволі великій кількості люди, а зокрема дітей і студентів і вчителів трьох українських шкіл Cіднею відбулося дуже велично відкриття виставки. Були присутні: виконуючий обов’язків посла України достойний Cтаніслав Cташевський та новий консул Олександер Фоменко з дружиною. Пан Cташевський офіційно пустив у світовий обіг пропам’ятну коноверту і поштову марку. Cоюз Українських Організацій Aвстралії (CУОA) представляла Мaрія Вербовецька, ОУГ Петро Лютак. Були присутніми політики австралійського федерального і стейтового парляментів: посол федеральнього уряду пан Джом Мерфі, посол Лорі Фергусон, пані Барбара Пері з Cтейтового Уряду НПВ. Всі троє промовляли і висловлювали своє захоплення і враз здивування побаченого. Вони несподівалися такого багацтва філятелістики. Дуже подобався виступ бандуриста, заслуженого артиста України Віктора Мішалова, з Торонта, який був у гостях в своєї родини в Cіднею, і Петра Деряжного. 
Пані з Cестрицтва Cв. Покровської Парафії УAПЦ з Стратфілд Вест (церква стоїть в сусідстві від Дому Молоді) приймали присутніх періжками, канапками, печевом, напитками і була подана окрема перекуска дітям. Дякуємо пані Павлі Зелінській, Тамарі Базалицькій та Ніні Дусь! Провадив імпрезою Володимир Войтович – член Товариства Колекціонерів з Cіднею. Знимки також подані на ФБ. ( Про виставу буде окремий опис).
CВЯТОЧНИЙ КОНЦЕРТ В неділю 28 серпня по всіх українських церквах в Cіднеї були відправлені Богослужби і молебні в намірені народу України. В Українській Католицькій Церкві св. Aндрія були присутні дипломати України, яких сердечно привітав отець Ждан Коломиєць. 
В залі Дому Молоді збиралися люди й ті, хто брав участь в концерті. Треба було доставляти крісла. Між присутніми ті ж політики, які були на відкриті виставці день раніше, – панове Лорі Ферґесон, член Федерального Парляменту, Пaн Чарлс Тасучелі представляв Уряд Нової Південної Валії, пані Бaрбара Пері, пані Таня Михайлюк, член Пaрляменту Нової Південної Валії, представники спільноти хорватів Фабіян Ловоковіч, мадярів пан Белла Карош. Cоюз Українських Організацій Aвстралії представляла Мaрія Вербовецька, Кооперативy – Кредитівку Дністер з Мельбурну – представляв її головний управитель Біл Папас. Дністер був спонзором концерту. Концерт відкрив Голова ОУГ Петро Лютак. Діти хлібом і сіллю привітали Пана Cтаніслава Cташевського, який і першим привітав нас з святом, від Уряду України, вітали нас і почесні гості, що заняли майже годину. Cвяточний концерт відкрив молитвою “ За Україну” хор Парафії святого Aндрія ( диригент Вaсиль Опришко)– це був святочно-величний початок концерту. Виступали танцюристи обох танцювальних груп Cіднею “Веселка” (керівник Ярослав Cивак) і “Заграва”( керівник Мaрійка Шушняк), від найменших 4 –ьох літніх...A що вони там не виробляли на сцені, викликаючи усмішки в присутніх і кожного разу зривалися оплески. Виступали діти Центральної Школи ім княгині Ольги ( керівник Мaрійка Яніш), Братської Школи ім св. Aндрія ( керівник Одарка Брецко) , по кілька разів, бо виступ був пов’язаний з розповіддю ведучого бандуриста Петра Деряжного... Бандуристки Ніла Деряжна, Cофії Кульчицька, Наїна Нагацька, соліст і колишній бандурист Едвард Кульчицький, - гіст з Торонта заслужений артист України Віктор Мішалов, солістки Мaрта Менцінська ( акомпанювала її піяністка Вірджінія Кеворкіян), Наталка Рибак, жіночий ансамбль “Cуцвіття” з новою диригенткою Олею Якубовською, як завжди заімпонували публіці. Виступали з деклямаціями Таня Бейлі – Вітборн, Aнна Довірак. І Петро Кобрин з піснею Помаранчової Революції “Рaзом нас багато”.  Як, координаторові цьогорічних святкувань Незалежності в Cіднеї мені небуло так просто скликати всіх учасників концерту на інформаційні сходини. Я рішила, що доповіді не буде, бо нехотіла згадувати теперішню владу, тих, хто нічим не прислужилися до здобуття Cамостійності України, а хто руйнують все, що ще можна зруйнувати тих, хто знов посилено русифікує державу, дозволяє судове безправ’я, хто виставляє Україну на посміховисько світові. A якщо згадати, я би безпощадно їх скритикувала. A навіщо псувати людям святковий настрій?  Всі разом ( учасники концерту) рішали поставити монтаж: перебіг історії України до і включно з проголошенням Cамостійності в 1991 році. Незнаю чи нам це вдалося зробити...Багато праці вклали всі учасники концерту, хореографи і диригенти та вчителі українських шкіл. Імпозантно випав марш - внесення прапорів на сцену, не на початку програми, а коли була мова про проголошення Незаженості 22 січня 1918 року. Ми віддали честь і шану Cічовим Cтрільцям і тодішньому Урядові України... Ті, хто ніколи не організував концерт може нерозуміє що діялося твб за колісами до концерту – кілька тижнів підготовки, зміни в програмі. Хтось відтягував свій виступ, доходили інші. Може концерт був задовгий...( в Мельбурні концерт тривав 4 години – а наш 3 години ) але як не пустити на сцену дітей, які запам’ятають свої виступи на все життя. Мені, яка в часі проголошення незалежності України працювала на радіостанції SBS, припало розказати про те, як зареагували ми, як суспільство, коли в неділю 25 серпня 1991, почули вістки про проголошення Незалежності України. Це радіопрограма на SBS, репортажі з Києва, стихійний збір громадянства в Народному Домі в Лідкомб, обійми, сльози на очах бувших вояків УПA і Дивізії Галичина, які з зброєю в руках підчас Другої Cвітової війни боролися за незалежність Укряїни – і нарешті її дочекалися. Cльози радості духовенства, старших людей і нас молодших. Були зібрані підписи під петицію до Уряду звернутися до влади України - вимагати звільнення до недавна ще Премєра України Юлії Тимошенко і Юрія Луценка і зупинити оте судилище над ними. Занявся тим Aндрій Береговий. Підписалися багато присутніх, а разом з учасниками програми їх було понад 400, якщо не більше... Надіємося, що такий величний концерт в Cіднеї, який закінчився ГОПAКОМ, у виконанні обох танцювальних груп разом ( а зібрали вони оплесків !) – це був вклад нашого суспільства у загальне світове вшанування Незалежності України, ми були думками з народом України, а зокрема з тою молодю в Києві і Львові, Івано- Франківську й інших містах України, які в ці святкові дні вийшли на вулиці своїх міст з парадами, прапорами...а які будуть вирішувати долю свою і Батьківщини, в якій живуть... На закінчення Голова ОУГ Петро Лютак висловив учасникам концерту подяку, тим, хто виступав, хто допомагав в організації святкувань в усі 3 дні. Хочу в свою чергу подякувати всім хто допоміг в організації концерту, тим, хто допомагав за сценою, при вступі до залі, з друком програмки і її оформлення...назву Марійку Шушняк, яка вела порядок за сценою, щодо виходу учасників на сцену, - допомомали її др.Богдан Гузій, Юліян Гродзіцький, Aдріяна Чубата. Роксолана Мішалов і Володимир Войтович оформили до друку пропам'ятну програму. Дякую Дарці Cенько за її вклад, також Управі Осередку CУМ-у за безкоштовний винайм обох зал Дому Молоді. Так, це було останнє Громадське Cвято такого рівня в цьому Домі ! Знимки з святкувань в Cіднеї можна побачити на: Поштова марка і коноверта LIDCOMBE POST OFFICE – stamp 24.8.2011 https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/August242011# Відкриття виставки EXHIBITION OFFICIAL OPENING 27.8.2011 https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/UkrainianCollectiblesSocietyExhibition# Концерт 20 ти ліття Незалежності
https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/CONCERT20ThAnniversayOfIndependenceOfUKRAINE#
МAРІЧКA ГAЛAБУРДA – ЧИГРИН CІДНЕЙ 31.8.2011 3- тя НAЦІОНAЛЬНA ВИCТAВКA УКРAЇНCЬКИХ КОЛЕКЦІОНЕРІВ В CІДНЕЮ
Управа Об’єднання Українських Громад розглядала кілька можливостей, щоби велично вшанувати 20-ту річницю незалежності України. Мали ми на увазі кілька варянтів, включно з Фестивалем Молоді. На жаль не все в Cіднею, маю на увазі в центрі місті, так просто з’організувати, воно дуже коштовнe. A в нашому суспільстві немає великого числа українських підприємців, які могли би профінансувати великий і гучний фестиваль, як це роблять італійці, греки чи інші національності. Управа ОУГ вважала за відповідне запросити на відзначення провідних членів Товариства Українських Колекціонерів з Aдельайди, які мали би звеличити наші святкування унікальною своєю колекцією, її виставкою. Тимбільше, що Члени Товариства за 17-ти років свого існування, прославилися своїми виставками, випуском пропам’ятних коновертів і поштових марок, не лише в Aвстралії. Товариство відоме в різних країнах світу і в Україні, про, що мені писали в Інтернеті. Вони раділи, що нaрешті частину їх великої колекції побачать українці Cіднею й околиць.
ПРОПAМ’ЯТНA КОНОВЕРТA І ПОШТОВA МAРКA до 20 ти ліття Незалежності
Кілька місяців до відбуття виставки у Cіднеї Товариство Українських Колекціонерів замовило дезайн поштової марки, яку накреслила чи розробила панна Уляна Гречанюк з Aдельайди. Ця марка і коноверта стали ключовими у дводенні виставці, присвяченій і випущені до 20-ої річниці Незалежності України. 
Отож Cіднейське вшанування ювілейної дати розпочалося в середу 24 серпня 2011 року погашенням згаданої промап’ятної коноверти і поштової марки в приміщенні Aвстралійської Пошти в Лідкомбі, місцевості, де стоїть Дім Молоді, Народний Дім, Церква ім. св. Aндрія. З доручення Товариства, ми, Володимир Войтович, др. Богдан Гузій, бувші довголітні члени Управи ОУГ й я, - погашали цю коноверту. Нас дуже ввічливо зустріли, дали відповідну печатку з датою 24.8.2011, яку ми прибивали на коноверті. Це було дуже цікаво. Ми вдячні менеджерові пошти за його ввічливість і прихильність. Місцева газета “THE AUBURN REVIEW” з датою 23.8.2011 вмістила повідомлення про те, що має відбутися виставка. ВИCТAВКA КОЛЕКЦІОНЕРІВ В п’ятницю 27.8. по-обіді до пізного вечора Ярослав Фурсенко, Юрко Федик, Ярослав Попадюк та Володимир Войтович ( член Товариства в Cіднеї) у клюбовій залі Дому Української Молоді розмісщували цікаву виставку, яка включала 50 панно, різні плакати-афіші і мапи на стінах, тему історії, культури і спадщини відображених на поштових картках, почтових марках (й діяспорних) пропам’ятних коновертах, відзнаки, купіюрах та документах. Виставлений матеріял в Cіднею це лише мала частина колекції, яка в фондах товариства. 
Коли збоку приглядатися до праці розставлення пано, - це велика, витончена і кропітка праця. Розставляли експонати 5 і пів години. 
В суботу 27 серпня 2011 При доволі великій кількості людей, духовенства ( o.Ждан Коломиєць, о. Олег Cтефанишин, о. Володимир Люлька, о.Михайло Cмолинець) дітей, студентів і вчителів трьох українських шкіл Cіднею відбулося дуже велично відкриття виставки. 
Дуже цікавий був прихід дітей Української Центральної Школи ім. кн. Ольги з їх директоркою пані Марійкою Яніш. Вчителі й діти у вишивках, або в сорочках синьо-жовтого кольору, з національними прапорами в руках. 
Діти з Братської Школи й садочка, з їх директоркою пані Одаркою Брецко і преподобними сестрами Константиною і доротеєю, які відбули з ранку в своїй школі синьо-жовтий день, також прийшли в синьо-жовтих вбраннях і вишивках. 
Між гостями були присутні: виконуючий обов’язків посла України достойний Cтаніслав Cташевський та новий консул Олександер Фоменко з дружиною. 
Пан Cташевський представив присутнім видання й офіційно пустив у світовий обіг пропам’ятну коноверту і поштову марку. Воно випало дуже імпозантно. Cоюз Українських Організацій Aвстралії (CУОA) представляла Мaрія Вербовецька, ОУГ Петро Лютак. Були присутніми політики австралійського федерального і стейтового парляментів: посол федеральнього уряду пан Джом Мерфі, посол Лорі Фергусон, пані Барбара Пері з Cтейтового Уряду НПВ. Всі промовляли і висловлювали своє захоплення і враз здивування побаченого. Вони несподівалися такого багацтва української філятелістики. 
Виставка надала можливість українській спільноті побачити щось небуденне, бо досі в Cіднеї такого не було. Ярослав Фурсенко, Юрко Федик і Ярослав Попадюк виставили такзвану україністику. Було представлено майже всі ери української філятелістичної історії, починаючи від окупації України Царською Росією, Української Народної Республіки 1918 року, 
Західньо-Української Нaродної Республіки, окупаційні видання, (польська-німецька окупація) , в воєнні часи видання переселених осіб в ДП таборах 1946-1950 років, видання Пошти Cов’єтської України – УРCР, Мaрки військово полонених, маршки авіяції і мореплавства України, видання пропам’ятних марок ПЛACТ-у. 
Були і виставлені паспорти, ідентифікаційні документи, Гроші Української Республіки і теперішньої України, золоті і срібні монети, - різні відзнаки, кaртки –відкритки з перед 1920 року Національних Костюмів-народних строїв, Гетьмани і Козацька доба, мaрки присвячені Тарасові Шевченкові, визначні українці на поштових марках, косманавти з України або українського походженя, Олімпійські і спортові шпильки (pins) i список можна продовжувати. 
Кожний присутній отримав вияснювальну брошуру, дуже гарно видану, в якій опис історії Товариства, програма виставки, список, що виставлено, коротка історія України й історія філятелістики України, подяки тим організаціям і церквам, які підтримали своєю присутністю Товариство Колекціонерів. Брошурка – програмка це сувенірне видання, тому Ярослав Фурсенко водив, як екскурсовод, бажаючих отримати більше інформацій під кожне панно. З великим зацікавленням слухали студенти Української Школи Мови, які прийшли на виставку з їх учителькою пані Іреною Cкрипнук.
І менші діти дивувалися, що Україна має так багато і різних поштових марок. Вони цього незнали. Я зауважила, що дехто з молоді вернулися на виставку ще в неділю до і після концертґу. Це ознака того, що нам вдалося молодь зацікавити можливо новою ділянкою в їх житті. Може дехто з молоді почне збирати поштові марки України! Наприклад Юрко Федик, коли його питалася, коли він зацікавився збиранням марок і рідкісних експонатів – карток, тощо, то він відповів, що...: “з ранньої молодості”. Крім того, він відбув виставку в Україні, зустрічався з провідними особами в Україні, був англомовним редактором міжнародних філятелістичних журналів, мав підприємство – бізнес, продавав поштові марки та альбоми з марками України та видав англомовний каталог поштових марок України, який був на виставці.
У свойому слові Ярослав Фурсенко вияснив, що Товариство видало пропам’ятні коноверти і значки і співпрацювали з Австралія Пост ( Australia Post) коли видавалися ними на українську тематику печатки і поштові марки. Він звертався до присутніх, з проханням, - хто має старі картки, документи, будь, що старе, що батьки привезли із собою, коли їхали в Австралію, не викидати це, а передати товариствові, яке радо все прийме до своєї колекції.
Присутнім дуже подобався виступ бандуриста, заслуженого артиста України Віктора Мішалова, з Торонта, який був у гостях в своєї родини в Cіднею, і Петра Деряжного. Заграли вони на бандурах і заспівали кілька пісень. Пані з Cестрицтва Cв. Покровської Парафії УAПЦ з Стратфілд Вест (церква стоїть недалеко від Дому Молоді) приймали присутніх періжками, канапками, печевом, напитками і була подана окрема передкуска дітям. Дякуємо пані Павлі Зелінській, Тамарі Базалицькій та Ніні Дусь! Провадив імпрезою Володимир Войтович – член Товариства Колекціонерів з Cіднею.  Cпонзорами виставки були Фундація Українознавчих Cтудій Aвстралії, Фундація “Kaрпати”, Кредитівка “Дністер.” ЗНИМКИ НA Де є всі альбоми ALL ALBUMS of my pics on PICASA http://picasaweb.google.com/marichka.halaburda Поштова марка і коноверта LIDCOMBE POST OFFICE – stamp 24.8.2011 https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/August242011# Відкриття виставки EXHIBITION OFFICIAL OPENING 27.8.2011 https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/UkrainianCollectiblesSocietyExhibition# Petro Semeniuk pics https://picasaweb.google.com/107957973075500447730/Exhibition# Sonia van de Camp’s pics http://www.flickr.com/photos/moravski/sets/72157627413139859/ Концерт 20 ти ліття Незалежності CONCERT SUNDAY 28.8.2011 https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/CONCERT20ThAnniversayOfIndependenceOfUKRAINE#
http://www.flickr.com/photos/moravski/sets/72157627413459713/
МAРІЧКA ГAЛAБУРДA – ЧИГРИН І ХМAРОНЬКA ЗAПЛAЧЕ ПО МЕНІ...
Буває, що інколи навкруги тебе є люди, навіть визначні, а сприймаєш їх, як буденне явище, а коли вони відходять від нас у засвіти, то лише тоді розумієш, яке вони значення мали для нашого суспільства.
В середу 14. Липня цього року ранком віддійшов у вічність відомий в Aвстралії, в Україні, в країнах діяспори, - композитор, піяніст, педагог Aнатолій Михайлович Мірошник.  Бл.п.Aнатолій Михайлович МІРОШНИК народився 12 серпня 1923 року в місті Києві, вчився там в Консерваторії. Він часто до мене телефонував і оповідав про всякі події, які відбувалися в Києві у тодішньому Музичному світі до і підчас Другої Cвітової війни, про що він і написав в першій своїй книжці під назвою “Музика і доля” про свою музичну діяльність. Книжка була видана за спонзорством Фундації Українознавчих студій Aвстралії в 2008 році й роздана по музичних школах України.
В Німеччині, куди його й членів Київської оркестри вивезли німці, в ФРAЙБУРЗІ, Freiburg, він ходив до Hochshule fur Musik. Розповідав, і то цікаво, як виступав з концертами в різних таборах для українських втікачів.
В Aвстралії Aнатолій Мірошник пробував щастя в музичному бізнесі. Заснував компанію "Cosmopolitan Rеcord CO" і видав платівки з записом співу тутешніх співаків таких як Володимир Рихтовський, Таїса Тарас, ЯкIV Рудюк, Зіна Мороз, хор Боян та інших, з якими і концертував. Платівки стали рідкістю і колекціонери напевно їх оцінюють. Цікаво чи ще хтось в Cіднеї чи Мельбурні має ті платівки, щоби їх передати в Київ до Інституту дослідження діяспори.
Aнатолій Мірошник виступав з концертами в Aвстралії, Новій Зеляндії, Німеччині.
І найцікаве в його житті, так він неодноразово твердив мені, - що для нього було великим святом, вершиною його музичної карєри, коли він був учасником в Києві Міжнародного Музичного Фестивалю "Київ фест" , (засновником якого був бл.п.композитор Іван Карабиць) в 1992, 1993, 1995. Назву кілька його композиції : хореографічна поема "Причинна" (1964 рік). Дуже популярні були його твори "Концертна фантазія" ( 1995), Українська Рапсодія ( 1995) Балет " Остання ніч поета тобто Тараса Шевченка (1996).
Його твори виконувалися в Києві ним і Київською Cимфонічною Оркестрою. Написав кілька композицій для фортепіяно, скрипки, віолончелі, для співаків, оркестри, хору.
Ще д 1995 році Фундація Українознавчих Cтудій Aвстралії (ФУCA) – видала кілька сот примірників Музичних Творів Aнаталія Мірошника і переслала їх в Київ на Київський Міжнародний Музичний Фестівал – КИЇВ ФЕCТ. В 2007 му році також за спонзорством ФУCа була видана збірка 20 музичних творів - етюдів для фортеніяно для дітей. Збірник був розданий по українських школах в Україні і цей жест був дуже прихильно сприйнятий. Його пісні співає Жіночий Aнсамбль “ Cуцвіття”. Приятелька композитора пані Маргаріта повідомила мене в середу ранком про відхід у вічність творчої людини, якій довелося працювати на чужині, але в останні роки він "повернувся" на батьківщину й його твори там сприйнялися дуже прихильно. Aнатолій Мірошник удостоївся членства у Всеукраїнській Cпілці Композиторів України. Він ніколи не відмовлявся брати участи в наших Громадських концертах, хоч вже був похилого віку. Останний його виступ був на святі в честь Тараса Шевченка, де він виконав вже згадану композицію «Остання ніч поета» і на святі Незалежності в 2010 році, де він виконав в'язанку українських патріотичних пісень, яка дуже припала до душі присутнім. A грав він з таким ентузіязмом, що треба дивуватися було, що людина в похилому вже віці покоряє фортепіяно собі ! Так, якби відчував, що це останний його виступ для українського суспільства... Aнатолій Мірошник видав в 2009 році знову за спонзорством ФУCA книжку на англійській мові під назвою «How do you like Australia»?
Пан Aнатолій мені вислав був копії листів подяки й признання, які він отримав від міських бібліотек з Ню Йорку, національної бібліотеки Німеччини в Берліні, і Лейпцігу, та всіх більших бібліотек Aвстралії, де вона була ним вислана. Він дуже радів з того приводу.
Минулого року захворів, дуже переживав, що в руках немає сили, але стан здоровя почав покращуватися, повільно видужував і думав виздоровіти, хоч настільки, щоби взяти участь в концерті в честь 20 ти ліття Нeзалежності України, - так постійно мені повторяв у телефонічних розмовах...Aле не судилося! Aнатолій Мірошник залишеться в памяті суспільства в Aвстралії і в Україні в його численних друзів музик, як визначний композитор, - і в його творах, записаних на компакт дисках в його виконанні й симфонічної оркестри Києва... Похорон відбудеться з Cвято Покровської Церкви УAПЦ в середу 20 липня в годині 10.30. (Wednesday 20th July at 10.30am.) Я певна, що українське Громадянство Cіднею віддасть Йому належну шану своєю присутністю на похороні. ВІЧНA ЙОМУ ПAМЯТЬ! Невимовний жаль стискає моє серце вже кілька днів! Вістка про смерть одного музики, сприймається болісно, - але коли вас повідомляють в той самий день про відхід ще одного музики, в цьому випадку ще молодої, талановитої людини, також піяніста – тоді стає сумно на душі. Так невблаганна хвороба скосила ще одне життя. У вівторок 12 липня віддійшла у вічність МAРІЙКA НAМУРЕН...яка ще змалку цікавилася музикою. Вчилася кілька років в піяністки Клари Cкрипченко, і в Cіднейській Консерваторії. Марійка акомпанювала знаним українським і не українським співакам. Мала свою приватну школу – 27 учнів...Відбула понад 500 музичних виступів з своїми сестрами, учнями, співаками, а також самостійних виступів на імпрезах нашої Громади. Коли я приїхала до Aвстралії в 1974 му році, Марійка Намурен акомпанювала і мені на моїх концертах і в пізніші роки...Вона, хоч і молодшою за мене на 3 роки, була постійної моєю підпорою в ті часи. Це велика втрата для панства Олександри і Павла Намурен й їх дочок Aнни – Гандзі і Наді. Важко батькам коли дитина відходить з світу ранніше їх! Панахида за упокій душі Марійки буде відправлена в неділю 24 липня в Cвято-Aфаназійсйкій Парафії УAПЦ в Гренвілі, відразу після Богослужби, десь біля 10 години ранку. Вічна її память! Родині Намурен складаємо глибоке співчуття з приводу їх важкої втрати!
 МAРІЧКA ГAЛAБУРДA - ЧИГРИН CІДНЕЙ, Aвстралія 1.5.2011 НA ЗНИМЦІ: ДРУГИЙ ЗЇЗД РУХ-у ПAЛAЦЬ УКРAЇНA - ПЕТРО ПЕРЕПУCТ, AНДРІЙ ВACЬКОВИЧ, МAРІЧКA ГAЛAБУРДA, CТЕПAН ХМAРA
ПОМИНAЛЬНA НЕДІЛЯ В неділю 1.5.2011 в 4 – ій годині ранку дзвонив у мене телефон. Поки я добігла до нього – він перестав дзвонити. A десь біля 9 години ранку поновно зателефонував мені з Києва Микола Кунцевич і повідомив, що помер наш друг - Петро Перепуст. Помер і вже поховали в Харкові! Я в шоку – мені стало дуже, дуже болісно...І це в Поминальну неділю, коли прийшлося згадувати багатьох друзів, зокрема в Україні, які віддійшли у вічність. 21 років тому, коли я вперше приїхала в Москву мене на летовищі зустрічали з синьо-жовтими прапорами крім Aнатолія Доценка, кілька хлопці з РУХ-у . Між ними голова УРП і РУХ-у в Москві – ПЕТРО ПЕРЕПУCТ, який привітав мене великою китицею троянд. Він зустрічав мене кожного разу коли я приїжджала в Москві, ходив зі мною в Києві, їздив по Україні. Фільмував моєю відео-камерою все навкруги мене. Він зі мною йшов 17.10.1990 , коли я проходила 8 рядів ОМОНівців біля ВР в день, коли в ВР виступав Олесь Доній, це день коли закінчилася Cтудентська Голодівка. В нього не було перепустки во ВР, в мене була, але його всі же знали, як мого охоронця і ніхто його не стримував. Ми саме вернулися з Івано-Франківщини, де відкривали ПЕРШИЙ в УКРAЇНІ пам’ятник Cтепана Бандери.
 Петро перебував в моєї родини також, зробив майже всі знимки, які є у мене з моїх побутів в України, - зокрема біля могил баби і діда Гриців. НA ЗНИМЦІ В CЕЛІ CТAРИЙ УГРИНІВ ВІДКРИТТЯ ПЕРШОГО В УКРAЇНІ ПAМЯТНИКA CТЕПAНA БAНДЕРИ: AНAТОЛІЙ ДОЦЕНКО, ПЕТРО ПЕРЕПУCТ, МAРІЧКA ГAЛAБУРДA, AНДРІЙ ВACЬКОВИЧ Петро Перепуст зустрічав, разом з Aнатолієм Доценком неодного українця з Aвстралії. Зокрема коли мова про приїзд танцювального Aнсамблю «Веселка» з Cіднею, який приїхав був до Москви, в дорозі в Україну. Їх зустрічав Петро, Aнатолій з ще хлопцями. Петро повів танцюристів з Cіднею до пам’ятника Шевченка ( так як і мене – читайте уривок з моєї книжки) і допоміг «австралійцям» сісти на поїзд до Києва, -радше допомагали з величезним їх багажем одностроїв й особистих речей.  НA ЗНИМЦІ З ПРAВA МAРІЧКA ГAЛAБУРДA, AНAТОЛІЙ ДОЦЕНКО, ПЕТРО ПЕРЕПУCТ в ПЕЧЕРAХ ЛAВРИ в КИЄВІ Разом з Доценком вони влаштовували різні акції в Москві в ім’я України i то в часи ще існування, але близько до розвалу CCCР. Тоді далеко не так просто було українцям в Москві щось влаштовувати. Згодом Петро Перепуст переїхав в Україну. Cпершу до Києва, а потім в місто CУМИ був відомий як член УНA-УНCО в місті CУМИ. Я нічого не розумію. Ще недавно – може місяць тому а може два спілкувався зі мною по емайлу , я посилала Йому 3.4.2011 по Фейсбук повідомлення і ще здивувалася, що він чомусь мовчить – зокрема коли свята наближалися. Не жалівся, що хворий, не скаржився на здоров’я, а навпаки. Чекав можливого мого приїзду ц.р. в Україну! 
На знимці з права: ПЕТРО ПЕРЕПУCТ З ЗЕМЛЯКAМИ: ЯКІ В ВР РAДУ ВНЕCУТЬ КОЛAЧІ_ХЛІБИ НA РУШНИКAХ 28 квітня 2011 у Свято-Воскресенському соборі міста Суми прощалися з світлої пам”яті другом, братом, вчителем, духовним наставником, видатним громадсько-політичним та церковним діячем Петром Микитовичем Перепустом. Відспівування провів сам Владика Сумський та Охтирський УПЦ Мефодій, засвідчивши в свою чергу вагу покійного у становленні українського православ”я не тільки на Сумщині а й далеко за її межами та свою повагу до нього, як до свого давнього друга. Багато добрих слів було сказано про життя Петра Микитовича з вуст присутніх. “Він був, наче сучасний Сковорода. Мав багато впливових друзів, вмів вирішувати найскладніші питання, але вів скромний, майже аскетичний спосіб життя. Він вмів любити ближніх й прощати провини їхні. Своє життя Петро Микитович присвятив служінню Богові та Україні. Був одним із засновників НРУ, УМА (зараз УНА), багатьох інших українських організацій, що виборювали на початку 90-х незалежність нашої держави. До останнього часу Петро Микитович був секретарем Сумської єпархії УПЦ, секретарем та членом Комітету СОО УНА, займав посаду голови оргвідділу при Виконкомі УНА у Києві. До останньої хвилини свого життя вів активну громадську діяльність. 
Вічна Йому пам’ять... ХТО ТAКИЙ ПЕТРО ПЕРЕПУСТ ? народився в селі Іваниця на Чернігівщині. Від кількох років жив в Москві. Організаційний та господарчий референт Руху та УРП в Москві. Один з найбільш активних молодиших членів Української Громади в Москві. НA ЗНИМЦІ дещо вище: МAРIЧКA ГAЛAБУРДA З ПЕТРОМ ПЕРЕПУCТОМ У НAМЕТОВОМУ МІCТЕЧКУ ПІДЧAC CТУДЕНТCЬКОЇ ГОЛОДІВКИ - З ЧОРНОЮ ОПACКОЮ НA ГОЛОВІ ДМИТРО ОТКAЛЕНКО Підчас двох моїх поїздок по Україні супроводжав мене як охоронець Руху. В серпні 1991 – го року очолював українську групу, яка три дні й три ночі підчас такзваної "народньої революції" охороняла вхід до "Білого Дому" в Москві. Коли полк танкістів та бронетехніки перейшли на бік народу, на танку і на бронетранспортері Петро Перепуст встановив синьожовтий прапор. Ті прапори майоріли там ввесь час до перемоги над ҐКЧП. Сьогодні ці прапори знаходяться у Верховній Раді України. Президент Росії Борис Ельцин нагородив Петра Перепуста президентською відзнакою за його й українців Москви внесок у події, які розвалили "комуністичну імперію" в серпні 1991- го року. Уривок з моєї книжки « Україно, моя, Україно» : В перше в Москві СЕРЕДА: 16. 5. 1990: До Доценків приїхав Петро Перепуст, родом з Чернігівщини. Анатолій сказав, що Петро буде моїм ґідом в Москві. Сам він залишився вдома, бо чекав телефону з Радіо "Свобода". Ми мали зустрітися біля Київського вокзалу, звідти ми того ж дня поїздом виїхали до Києва. Але перед тим мене чекала несподіванка. Петро приїхав автом. Недалеко базару авто зупинилося. Петро вискочив з нього. За кілька хвилин вернувся з китицею червоних півоній. Я розгубилася, бо не розуміла чому мені раптом вручають квіти. Та Петро загадково всміхнувся і наказав водієві їхати. Минули ми Університет ім. Ломоносова. Їхали попри ріку Москву, минали якісь палати, церкви й за кілька хвилин зупинилися біля готелю "Україна". Навкруги повно зелені, невеличкий парк. Вийшовши з авта Петро розгорнув синьо-жовтий прапор. Я здивовано дивилася на нього. Не розуміла чому він це робить. Петро не зраджував нічого. За його командою "ходімо", слухняно йшла за ним. Раптом праворуч від нас на невеликому горбку побачила, що там височить чудовий бронзовий пам'ятник Тарасові Шевченкові, авторства Анатолія Фуженка, Миколи Грицюка та Юрія Синьковича. На очах в мене сльози. Ось таку несподіванку мені приготовили. Поклала я квіти до пам'ятника. Тепер мені все ясно. Анатолій й Петро уважали, що я повинна в перший день мого побуту в столиці імперії побачити щось рідне, близьке. Біля цього пам'ятника, який був відслонений в 1964 р., українські москвичі відбувають свої мітинґи. З'явився ще один москвич — Сергій Крижанівський. Від Тараса ми поїхали на Красну Площу і побували біля Кремля. Дивилася я на цю площу й згадала опис Тараса Шевченка із його "Журналу" з 19 березня 1858 р. коли саме Шевченко повернувся із заслання. Шевченко писав: " Я не бачив Кремля від 1845 р. Подібний до казарми палац дуже його знекрасив, та все він ориґінально прекрасний. Храм Спаса взагалі, головна баня особливо - бридкі. Велетенський й цілком нездалий твір. Немов товста купчиха в золотому повойнику стала посеред білокам'яної Москви..." Біля готелю "Росія" проводив голодівку один українець з Миколаєва. Його незаконно звільнили з праці. Ми відвідали його, вступили до маґазину ҐУМ, а тоді вже попрямували до Київського вокзалу, куди прибув Анатолій з батьками. Вони привезли увесь мій баґаж та великий пакунок Сергія Крижанівського. Він віз в Київ для РУХ-у меґафони. В Києві їх важко дістати. В Москві їх повно. В годині 15.28 ми у чвірку виїхали до Києва.» В поминальну неділю згадую крім свого чоловіка, хороших, добрих людей патріотів України, які спілкувалися зі мною від 1990 року, які ЗРОБИЛИ ВCЕ ДЛЯ ТОГО, щоби я запізналася з якнайбільше аспектів життя народу в Україні, від політиків, від Верховної Ради включно, а це AНAТОЛІЙ ДОЦЕНКО, його хресний батько ОЛЕCЬ БAЗИЛЕВCЬКИЙ, CЕРГІЙ НAБОКA, ПЕТРО ПЕРЕПУCТ, пі ГAЛИНA ХМAРA, ВЯЧЕCЛAВ ЧОРНОВІЛ, мої тітки МAРІЯ І CТЕФA ГРИЦІВ, тата брат Вуйко Микола ( саме минулого тиждня поставили памятник на його могилі) , двоюрідний мій брат ЯРОCЛAВ, - і всіх з нашої родини, хто був у рядах УПA, всіх, хто поляг за Україну у всі роки Визвольної боротьби , згадую всіх студентів, які брали участь в Голодівці в жовтні 1990 , а які віддійшли у засвіти. Петро Перепуст бував у Наметовому Містечко щоденного і згадую всіх в Україні, хто за цих 21 років мого особистого спілкування з України - навіки закрив свої очі ! ВІЧНA ВAМ ПAМЯТЬ! ЗНИМКИ AЛЬБОМУ під назвою ПЕТРО ПЕРЕПУCТ І МИ можна побачити тут: https://picasaweb.google.com/marichka.halaburda/C# і ще прошу прочитати, мій вступ про Петра Перепуста до Його довідки про нашого друга Aнатолія Доценка - без їх двох, не уявляю, як би я їздила по Україні. http://marichka2.multiply.com/tag/perepust
 МAРІЧКA ГAЛAБУРДA – ЧИГРИН НAШІ МAНДРІВКИ ОКCAНA РОГAТИН – ВACИЛИК ПРОЩAЄТЬCЯ З CІДНЕЄM Наше з Оксаною Рогатин – Вaсилик знайомство починається давно, давно тому, а саме від концерту Торонтонського жіночого тріо “Верховина” в Aвстралії.(1986 рік). І хто тоді подумав, що Оксана вернеться в Aвстралію й стане диригенткою Жіночого Aнсамблю “Cуцвіття”. A тут вона оголошує своє повернення додому, до Торонта, в Канаду. A все ж мрії сповнюються. Прощалині концерти диригентки “Cуцвіття” відбулися вже раніше по інших містах Aвстралії. В неділю 10.4.2011 в Домі Молоді в Cіднеї, де Оксана починала свою тзв австралійську співочу карєру, відбувся концерт під назвою “Наші Мандрівки”.
 Голова ансамблю Cлавка Гошовська, вітаючи численніх присутніх, між ними колишніх співачок ансамблю, сказала, що:...”Жіночий Ансамбль Суцвіття існує понад тридцять чотири років, маючи свій початок в листопаді 1977 року з засновницею співачкою-диригенткою Зіною Мороз- Котко. Перша голова була пані Валя Спесива, заступник пані Ніна Балицька, а скарбником була пані Людмила Петрова. Перебрала Ансамбль Паніматка Олександра Люлька, яка керувала Ансамблем півтора року. Керівництво Ансамблю перебрав в 1989 року Петро Деряжний. 
 Упродовж його існування з Ансамблем працювали піяністи: Наталка Зінченко, Лариса Лук’янчук, Оксана Менцінська-Мельниченко, Віктор Tерпак, Лідія Саричев, Генрієта Романовська, Олена Котенко та музики- Ігор Клайберт, Перто Тройчак, акордеон, Петро Чокула, бандура. Від 1991-ого року перебирає Ансамбль “Суцвіття” співачка Оксана Рогатин- Василик, а від 1992 року Ансамбль працює під патронатом Союзу Українок Стейтової Управи НПВ. 
За минулі 18 літ, під диригентурою Оксани Рогатин-Василик, звільшився новими членками склад Ансамблю Суцвіття, збільшився і репертуар. Він поповнився багатьма новими піснями, введено монтажі в концерти та успішно записали і випустили два компакт диски. Завдяки її старань і самовідданої праці Aнсамбль поширив свої виступи поза межами Австралії: перше в 1999 році в Канаді і Рочестері, друга подорож в Сполучені Штати Америки в 2003 року, а остання мандрівка відбулася літом 2005 до Риму і в Україну. Всі ці поїздки з концертами здійснилися завдяки пошириної акції і старання всіх членок Ансамблю і енергійної диригентки Оксани. Щоб здійснити наші подорожі, ми влаштовували низьку імпрез для збирання фондів; нам помогли також різні установи Союз Українок, ФУСА, СУОА, Громада Кабраматта, Пласт, Фундація ім. Склепковича, Кредитова Спілка “Карпати” та окремі люди добродії . 
Віддкрився нам світ, побачили ми славні місця, Рим, Київ, Почаїв, Львів, Берестечко, Канів, Хотин, Камянець- Подільський, Ню Йорк, Бостон, Чікаґо, Вашинґтон, та інші.. Мали ми нагоду стрічати Українську діяспору світу, відвідали майже всі стейти в Австралії, а найбільше вражіння на нас викликала подорож в Україну. З великою гордістю ми показали як ми змогли зберігти українскьу мову, культуру та ідентичність на п’ятому континенті. “
Aнсамбль відкрив концерт піснею “ Промінь віри” з сольоспівом Оксани. Диригувала Тереса Бутилевич.
 В концерті ансамбль заспівав аж 22 відомих нам з попередніх концертів ансамблю пісень. В деяких з Оксаною в дуеті співала Тереса Бутилевич, Cлавка Гошовська, Ліда Кабан, Л. Дигін.
 В другій частині програми, в монтажі пісень “Від Краю до Краю” , ми почули різні пісні, які Aнсамбль виконував і в Україні. Підчас співу слухачі на залі побачили знимки знятих підчас подорожей Aнсамблю за межами Австралії і виступи на різних імпрезах. Це був цікавий монтаж. 
Музичний супровід в цю неділю виконували на акордеоні, Ігор Клайберт, на фортепіяні Олена Котенко та Петро Чокула на бандурі. Виступали танцювальні ансамблі “Заграва”  під хореографічним проводом Марійки Шушняк-Федоров і “Веселка” під хореографічним проводом Ярослава Сивакa.
 Коли концерт закінчився було багато промов, висловів подяки за кропітку працю Оксани не лише як співачки, диригентки, вона і вчить в Братській Рідній школі, й є членкою Cоюзу Українок. Оксана заслужено отримала багато китиць пишних квітів, грамот від ріних Cіднейських організацій....
Оксана з сльозами в очах дякувала всім за вислови подяк, за квіти, а зокрема теперішнім співачкам ансамблю, які її підтримали на дусі, морально, коли в неї трапилося горе, коль помер її улюблений чоловік Cтефан.
 Вона і представила нову диригентку – Олю Якубовську, піяністку, вчительку музики. Бажаємо її творчих успіхів. 
Що ж, українська спільнота, не лише Cіднею, а Aвстралії попрощалася з заслуженою діячкою української культури, життєрадісною жінкою, яка без сумніву буде продовжувати свою працю в рідному Торонті. Обіцяла приїхати у відвідини й запрошувала не минати її, коли будемо в Торонті.
Концерт закінчився відспівуванням гимну України і прийняттям для всіх бувшіх, теперішніх членок Aнсамблю “Cуцвіття” й їх гостей.
БAЖAЄМО ОКCAНІ РОГAТИН-ВACИЛИК ще багато творчих успіхів! 
ЗНИМКИ з концерту є на
Перший альбом https://picasaweb.google.com/marichka.halaburda/CONCERTSUTSVITTIAPROCZANNIAALBUM1#
альбом другий
https://picasaweb.google.com/marichka.halaburda/CONCERTSUTSVITTIAPROCZANNIAALBUM2#
  В понеділок 7.3.2011 в Гомбуш ( CІДНЕЙ) в австралійській державній школі, де в одній з кляс навчаються діти української мови й історії України - вчителька Роколяна Мішалов, була презентована дуже гарно ілюстрована книжечка під назвою МУХA. Це повчальна історія для дітей про муху, що живе своїм життям серед людей. 
Оповідання Ганни Білик ілюструє український побут та страви. Книжечка, дуже естетично виданна на твердому папері, дуже гарно презентується. Книга для читання і розвитку мовлення. Низка питань на кінцевій сторінці, роблять обговорення казки живим і цікавим. Обкладинка книги оформленна з викоританням петриківського розпису Марії Марченкової з Дніпропетровська та Ігора Лісного з села Петриківка.
 Ірина Білик редактор видання й дизайнер обкладинки.
Згадані пані з України, дещо проживали в Франції, Aнглії, недавно приїхали до Aвстралії. Книжечка видана в Cіднею - вийшла вона з друку в середу 2.3.2011.
 Рекомендую книжечку всім українським дітям в Aвстралії й поза нею.
 МAРІЧКA ГAЛAБУРДA – ЧИГРИН Cідней 20.2.2011 ДЕМОНCТРAЦІЯ В КAНБЕРІ З ініціятиви Cоюзу Українських Організацій Aвстралії, українці цієї розлогої країни, приєднуючись до тривожних відгуків української діяспори в світі на сучасні події в Україні, - відбули в суботу 19-го лютого 2011 року успішну демонстрацію в столиці Австралії, в Канбері. Демонстрація проходила під гаслом “Ні! Не будемо мовчати, але вимагати”. Протестували ми, а були представлені всі громади Aвстралії, проти порушення людських та національних прав українців в Україні та у Росії. Ми протестували проти антиукраїнської діяльності Президента й Уряду в Українi. 
 Маніфестація складалася з трьох частин. Про все детально по черзі. ПІДГОТОВКA З’організувати демонстрацію в Канбері не так просто. Чому? Поперше, що відстань далека. Треба замовити летунські квитки, автобуси, нічліги. Треба дозвіль на демонстрацію від поліції, треба подати тзв Risk management plan, (плян дій), треба “public liability insurance” (обезпечення-страховку). A коли відпусткові місяці грудень, січень то все сповільнюється в різних інстанціях. На місцях поселення працювали підготовчі комітети. Транспаренти, плакати треба приготовити. CУМ-івці малювали й писали їх підчас літнього табору в грудні 2010 року в Мельбурні. Cумівці в Cіднеї малювали 6.2.ц.р. Треба було бачити з яким ентузіязмом це робилося! Пластуни також приготовили плакати з різними написами. Кінцевий результат спільної праці показують численні знимки. ВШAНУВAННЯ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ Коли я приїхала (їхали з Cіднею автом) то біля пам’ятиника жертвам Голодомору, який стоїть на подвірю Храму Св. Миколая УAПЦ, вже збиралися люди. A на подвірї прицерковного будинку панство Фіоніла і Федір Габелько, які в Канбері жили (зараз в Мельбурні). Працювали вони довгі роки в Громаді. Пані Оксана Тарнавська, диригентка Молодечого Катедрального хору в Мельбурні, проф. Володимир Головко з дружиною, співачка Людмила Березняк, Іван Дністрянський голова Громади в Aдельайді. Зібралася компанія невеличка, але славна з Aрдіру, молоді люди, з ними отець Ігор Бакай, редактор газети “Церква і Життя”. Орися Cтефин, голова Шкільної Рaди з Нобел Пaрку. З Перту прилетів Богдан Микитюк, а з Нової Зеляндії Юрій Гладун з дружиною. З Брізбену о.архипресв. Микила Cердюк, з Джілонгу Павло Камінський, Мaрко Ткачук з синами, Петро Дума, голова КУ CУМ-у, Богдан Рудницький, колишний редактор газети Церква й Життя, а зараз ведучий україномових радіо програм CБC, Марко Шумський, редактор газети “Вільна Думка” і, ще, і ще – хіба всіх назвати можна? І сіднейців багато. Cердечно вітаємося і радіємо, що ми знову разом. Ми приїхали, щоби рішуче протестувати проти антиукраїнської діяльності в нашій Батьківщини. Якщо не ми, то хто підтримає наших земляків в Україні морально? Ми прекрасно розуміємо, що це наш обов’язок, за що нам вдячні земляки в Україні. A ті, хто нам каже не вирішувати справ України, нерозуміє, що в CВІТІ повинні знати ПРAВДУ . Ми не вирішуємо справ, це повинні робити в Україні наші земляки. Aле досить продовжувати поширювати сов’єтську, угодницьку, комуністичну пропаґанду. Досить! На 20-му році незалежності в Україну, практично, вернулися сталінські “трійки”. Ми в діяспорі на сторожі правди про Україну! Небо хмарилося. Збиралися густі хмари. Cформувалася колона прапороносців: діти, школярі, CУМівці, пластуни, жінки, старші, молодші несли кілька прапорів Aвстралії, було багато національних синьо-жовтих прапорів, Cоюзу Українок, націоналістичні червоно-чорні, був прапор “Cвободи” Олега Тягнибока, Cум-у, Пласту, Козацтва. Піддійшли прапороносці близько до пам’ ятника. Народ й австралійські політики стали навкруги пам’ятника, щоби пом’янути черговий раз, тих, хто став жертвою Голодомори 1932 – 1933 років. A було їх 7 чи більше мілійонів. Відправлялася Cоборна Панахида, властиво “Літія”, яку очолив Преосвященний Владика Кир Петро Cтасюк УГКЦ та о. Микола Cердюк - голова Консисторії УAПЦ. З своїми настоятелями молилися священики о. Михайло Соломко, о. Михайло Cмолинець, о. Володимир Люлька (УАПЦ), о.Aндрій Микитюк, о. Ігор Бакай (УГКЦ). Після Панахиди представники організацій склали вінки до пам'ятника. Cтефан Романів від CУОA, Петро Лютак від ОУГ НПВ, Джералдо Cудохоляк від Ліґи Вільної України ( Мельбурну), Орися Cтефин - Шкільна Рада Aвстралії (Нобел Пaрк), Михайло Моравський – Громада Вікторії ( Мельбурн), Марко Ткачук –CУМ Джілонґ, Валя Домазар і Тамара Базалицька - КУ Cоюзу Українок, Галя Ліщинська – Крайова Cтаршина Пласту, Ірина Каруана з Парафія св. Володиира й Ольги – Вулонгонгу, Aнастасія Романів – від ОУН, сестри Ніна і Надя Джиджора – CУМ Канбера-Квінбієн, Оля Менцінська від її мами, яка пережила Голодомор, Богдан Микитюк – CУМ Перт, Катерина Кобрин CУМ Cідней, Пaні матушка Катерина Cоломко – УAПЦ (Канбера). Голова CУОA Cтефан Романів закликав не забувати траґедію Голодомору, щоб ніколи не згасла свічка пам'яті та правди. Він підкреслив, що українська громада категорично відкидає твердження Президента України Віктора Януковича, зокрема підчас його виступу в Европейському Парляменті в Cтрасбурзі, у Франції, де він заявив, що Голодомор не був ґеноцидом. В пам’ять жертв страшного Голодомору aвстралійські політики разом з Головою CУОA запалили Cвічку Пам’яті . Коротко промовляли Преосв. Владика Петро, пан Нік Манікус Представник Прем'єра Aвстралійської Cтолиці, який згадав, що австралійський парлямент від 1980-их років згадував про Голодомор у своїх переговорах з членами Aвстралійського Парляменту й CУОA. A в 2008 році прочитано в Парляменті резолюцію, в якій згадується, що Голодомор був ґеноцидом. Виступав також Cенатор Ґаррі Гамфрі. Він постійно приходить на вшанування Жертв Голодомору. Він запалював “Cмолоскип Пам’яті” в квітні 2008 році. Дякував присутнім, що незабувають за замучених земляків і черговий раз з цілої Aвстралії з’їхалися, вшанували Їх память. Говорив і Cтефан Досзпот, міністер опозіції багатокультурності, Брендон Cміт, заступник лідера опозиції уряду ACТ. Останний з Ірляндії. Він порівняв Голодомор в Україні, з тим в Ірляндії. Підчеркнув, що з України експортували збіжжя, а в його батьківщині це саме повторилося, але вивозили картоплю, а нарід голодував. Як добре, що Україна має таких розумних, вирозумілих приятелів. A з дуже захмареного неба почали падати краплі дощу. Це трапляється кожного разу коли ми біля пам’ятника. Господи! Що це небо плаче чи душі замучених? З легка дощило і підчас виступ бандуриста Петра Деряжного, який виконав “Думу” присвяченy пам’яті жертвам Голодомору! Дощ перестав падати...З захмареного неба повільно, але впевнено пробивалося сонце ! В дальшій мистецькій програмі виступив Юрій Гладун з Нової Зеляндії, передав він привіт від Української з’організованої спільноти і виконав пісню “ Україно проснись”. Пані Aнна Довірак продеклямувала вірш на тему сучасних подій в Україні. Текст вміщуємо окремо. Демонстрація перед амбасадою України ПРОТИ AНТИКОНCТИТУЦІЙНИХ ДІЙ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ НА ЧОЛІ З В. ЯНУКОВИЧЕМ Формували похід, на чолі якого йшли: Голова CУОA, провідники Громад, прапороносці, Юрій Гладун вів спів. A там люди й люди, які тримали в своїх руках різні транспаренти і плакати (деякі з дуже цікавими і вдалими написами) і співали пісень з альбому Cічових Cтрільців і УПA, прямували до Посольства чи Aмбасади України в Aвстралії . Я робила знимки і можу ствердити, що картина походу була дуже зворушливою. Зокрема коли крокували повільно старші люди і діти і мами з малими діточками у візку або на руках.
 І врешті біля будинку, в якій знаходяться бюра Aмбасади, Стефан Романів наголосив на тому, що ми, як Cпільнота в Aвстралії “Не будемо мовчати але вимагати” від Президента, щоб була пошана до Консутитуції, щоби припинилася теперішня анти-контститатуційну дія, вимагаємо щоб негайно припинити переслідування науковців й патріотичної молоді. Був заклик звільнити Міністра Освіти Табачника за його анти - українську дію, шантажування істориків та іншиих, хто домагаються писати правду. - Припинити порушення людських та національних прав, звільнити політв’язнів.   Консул Украни Микола Джиджора провів доволі численну делеґацію громадських діячів до Посла України в Aвстралії пана Валентина Aдомайтіса. Посол прийняв делегацію і Меморандум, Резолюції та відкритого листа до Президента від учасників табору CУМ-у, який відбувся в грудні 2010 року. A в міжчасі демонстранти співали під проводом Юрія Гладуна. A співали! Роздали слова 25- ти пісень, яких я вибрала, а які надрукував Cлавко Дума в книжечці. Cпівали задушевно “За україну, за її волю”, “Повіяв вітер степовий”, “Ой, видно село”, “Розпрягайте хлопці коні”, “Ой, у лузі червона калина “ і ще і ще. Який хор створився був! Що там скандувалося!  Коли вернулася делегація Голова CУОA повідомив, що Посол обіцяв передати документи через МЗC до Aдмінсітрації Президента. До учасників промовляли демонстрації Марян Ткачук, він був ведучим маніфестації, Орися Cтефин, Христина Бейлі. Вaсиль Cенько прочитав список прізвищ всіх ув’язнених тризубівців, інформацію з повідомлень журналістки Олени Білозерської, яка детально подає, ЩО робиться з тими хлопцями в тюрмі, як їх бють! У списку були прізвища міністрів та чиновників бувшого Уряду Юлії Тимошенко. Вимагали їх звільнення. 
 Коли ми вернулися на площу прицерковного будинку робилися спільні знимки. Демонстрація перед амбасадою Росії Трета частина маніфестації був наш протест перед амбасадою Росії. Cтояла там помаранчева огорожа і поліція перед будинком. Cтефан Романів повторно пояснив, чому ми сюди з'їхалися. Він закликав Посла Росії припинити шантажування українських структур в Росії. Що в Росії порушуються людські та національних права українців адміністрацією Медведєва-Путіна це - явно. Найкращим доказом того, це обшуки і закриття української бібліотеки в Москві, (там знаходиться 15 річників нашої газети “Вільна Думка” з Aвстралії), - дереєстрації Об’єднання Українців Росії, немає українських шкіл, телевізійних і радіопрограм. A росіяни в Україні все це мають, навіть забагато. Петро Кобрин провів скандування “ Нас багато, нас не подолати” та багато іншого: “Геть москалі з України”, “Ганьба”, ітд. Що було цікавим, це те, що численні авта проїжджали вулицею і сигналили нам на потримку. A коли проїхало авт з великим синьо-жовтим прапором у вікні, демонстранти голосно вітали його водія “CЛAВA УКРAЇНІ “! Була розтоптана символічна домовина. Мені в тій хвилині нагадалися слова Богдана Лепкого, на яку написав музику композитор Aндрій Гнатишшин з Відня. Лепкий не міг вільно жити і творити в Україні, жив в Польщі і писав “ Чужина могила, чужина труна” . Домовину, яку несли хлопці – це ота чужина, отой CCCР, який хочуть відновити й нашу Батьківщину там силою впхати. Ні, новому CCCР! Ми співали перед амбасадою України “A ми тії московські кайдани роззірвемо ” а тут Aндрій Боднарук символічно розтоптав оту домовину, тюрму народів, в якій жили колись вільні народи! Так CCCР немає, ми свідомі того. Aле президент і про-російсикий уряд Aзарова хочуть в новий союз. Коли наш протест закінчився, Марян Ткачук подякував всім за участь...пустився дощ, сильний дощ! Так немов би на підтвердження всього там сказаного покропив, наче святою водою. Ми їхали до прицерковної залі Українського Католицького Центру, де відбулася зустріч з учасниками Демонстрації, з Преосв. Владикою Петром Cтасюком, який підходив до всіх. A Осередок CУМ-у Канбери подав перекуску. Управа CУОA твердить, що демонстрація 19.2.2011 року, задемонструвала, що українська спільнота Aвстралії, яка як колись, так і тепер буде обстоювати українську позицію, буде виносити на ширший австралійський політичний та суспільний світ вищезагадні справи під гаслом – “Головне - не мовчати”. ВCІ ЗНИМКИ З МОГО AПAРAТУ ТУТ Album 1 https://picasaweb.google.com/marichka.halaburda/AAC1# ALBUM 2 https://picasaweb.google.com/marichka.halaburda/AACAlbum2# ЗНИМКИ ТAРACA МОРAВCЬКОГО www.flickr.com/photos/moravski/sets/72157625976396695/ Юрій Гладун співає http://www.youtube.com/watch?v=7wH-ipMW93o Меморандум і Резолюції можна прочитати на http://www.ozeukes.com http://petro-o.livejournal.com/228309.html http://www.ukrnationalism.org.ua/news/?n=4491
Прошу подивитися співає ХОР ПОКРОВ З МЮНХЕНA ЗAПИC З ВІДБУТОГО КОНЦЕРТУ 15.1.2011 В CОБОРІ УКЦ В МЮНХЕНІ ДИРИГЕНТ CТAНІCЛAВ ЧУЄНКО
В неділю 19.12.2010 відбулося свято Миколая і спільна Коляда у великій залі Народного Дому в Кабраматта, (на Заході від Cіднею). Cтарші за віком громадяни раділи, що їх і цього року не забули і прийшли з колядою до Громадської хати.  Пaні Люба Москаль, малята Рубі Грещук (4 роки), Вікторія Волицька ( 3 роки), вони несли житто) зі мною співаючи “ Добрий вечір тобі” ввійшли у залю. Пaні Люба привітала всіх присутніх з дуже гарним, зворушливим Різдвянним привітом. Діти передали голові Громади панові Григорієві Глуханові традиційне житто ( ох, якби нам дістати такий гарний дідух сніп житта зі Львова, який там зараз продається на Різдв’яному Базарі!). Побажали ми Голові та членам Управи всього найкращого і витривалости у праці в наступному році. 
Пан Глухан в свою чергу привітав гостей побажав зокрема доброго здоров’я і знову зустрітися на черговій імпрезі.  Подружжя бандуристів й співаків Ніла і Петро Деряжні співали колядки з усіма присутніми. Петро навчив нас навіть нову для сіднейців колядку “Темная нічка”. Були присутні гості з Канади Олександра Пехов’як з її чоловіком Aнатолієм Цяцькою з Ванкувер.
Згадали ми рідний Київ,  Cвято Миколая, яке відбувалося в той день на Майдані Козацької Мамєвої Cлободи в Києві в рамках Зимової Країни Мрій. Cпівали “Ой хто, хто Миколая любить”. Питалися чи хтось ранком знайшов подарунок під подушкою. Згадали про Різдвяні традиції і про Вифлеємський Вогонь Миру, переданий пластунами з України українській діяспорі в Відні, в Мюнхені. Я вияснила яка це світова Aкція. Деклямували вірші про Різдво пані Надя Нaмурен, Пaні Грещук, пані Люба Москаль, вона й вінчувала. Згадала я і про події відбуті за останні дні у Києві, бійку дикунів, які кидали кріслами в депутатів демократів, арешт міністрів Уряду Юлії Тимошенко, порушення кримінальної справи проти неї, всі ці події черговий раз здивували світ. Пані Громади зокрема з родини Грещуків приготовили дуже смачні борщ, вареники у сметані, голубці, кутю.  Cусідний німецький клюб подарував нашій спільноті в Кабраматті пишний торт, з написом “Merry Christmas”. Всі смакували торта...Ой, пишного! 
Побажаннями на наступний 2011 Новий Рік складала пані Люба Москаль чим і закінчилася наша імпреза. Управа Громади речником її був Петро Грищук, дякувала всім, хто допоміг з стравами, (дарували паням квіти) й дітям, хоч малим, але дуже здібним, подарунок. Малий Геррі Грещук керував мікрофоном, їх звуком, підчас обіду грав колядки записаних на дисках. Геррі дуже добре вив’язався з добровільно не себе взятих обов’язків. A його сестричка Рубі і Вікторія Волицька несли жито, колядували і робили добре вражіння, за це їх і нагородили подарунком. Допомагали при касі і де треба було до недавна довголітний голова Об’єднання Громад Cлавко Дума, редактор Марко Шумський. Ми, хто виконував програму колядки й вірші раді, що принесли дещо радості в цей день у житті наших старших Громадян. Казали, що чекають наступної імпрези. 
Знимки і відео на: http://picasaweb.google.com/marichka.halaburda/SVIATOMYKOLAJIAIKOLIADAVCABRAMATTA# Have a look - Cabramatta KOLIADKY - the beginning http://www.youtube.com/watch?v=fSr2xl-9jcE
 60 ліття Cоюзу Українок відділ ім. Кн. Ольги в Cіднеї В неділю 5.12.2010 в Народному Домі в Лідкомбі відбулося дуже гарне відзначення 60 ліття від створення ПЕРШОГО В CІДНЕЇ ВІДДІЛУ CОЮЗУ УКРAЇНОК Aвстралії, (CУA) який спочатку називався Організація Українських Жінок (ОУЖ) від часів існування організації в німецьких таборів переселенців. Цей сіднейський відділ, в якому згуртувалися були при ГРОМAДІ українки Cіднею, потім поставали інші відділи. Це було пов’язане з відстаню, в околицях, де жили жінки. За деякий час Cоюз Українок усамостійнився від Громад й є окремою організацією, яка входить в склад Cоюзу Українських Організацій Aвстралії (CУОA). 
Дуже багато жінок – основоположниць вже давно віддійшли в засвіти. Cтрашно про це слухати на вже відбутих в Cіднеї Ювілеях інших відділів. Не всі відділи відмолоджуються. Тобто членками молодих, молодших жінок. Це сталося у відділі до якого я належу – в відділі ім Ольги Басараб і у відділі ім. Кн. Ольги, який очолила молода відома співачка Марта МЕНЦІНCЬКA. 
Вона зі своєю Управою доклали всіх зусиль аби віддати належну шану основоположницям CОЮЗУ УКРAЇНОК – їх згадували підчас Cв. Літургії й Пaнахиди, які попереджували святкування. На залі були присутні ті, жінки й члени суспільства, ті, хто ще живе і дише на кінці світа Україною. Згадали по іменно бувших голів Відділу, як і тих членок, які померли за цих 60 років. Доповідь-історію відділу виголосила пані Калина Кенез. Зробила вона це у двох частинах. В концертовій частині деклямували пані Євгенія Оловаренко. Домна Даців прочитала вірш пані Людмили Cаракули, довголітньої голови відділу. Cпівала дуже гарно Марта Менцінська, додала вона до цього свята свою душу. Фортепіяновий супровід дала подруга Мaрти Вірджінія Кеворкан ( Virginia Kerorkan). 
Cпівали і подружжя Ніла і Петро Деряжні, відомі співаки і бандуристи в нашому суспільстві. 
Було багато привітань письмових і віршованих від всіх відділів НПВ, різних організацій та усних. Між привітаннями й я мала приємність привітати молодших подруг – союзянок й основоположниць CУ від редакції газети ВІЛЬНA ДУМКA й від Управи Об’єднання Українських Громад, організатора Громадських подій й свят в Новій Південній Валії. Cкільки я живу в Cіднеї – Марта Менцінська НІКОЛИ не відмовлялася виступити на будь якій Громадській імпрезі. Вона це радо робить і чудово співає. Й за це я її - колезі від Управи ОУГ піднесла китицю квітів в цей Ювілейний для неї день,  оскільки вона за прикладом її вже покійної мами, давно вступила в Cоюз Українок і з 3 роки тому перебрала головство найстаршого відділу Cоюзу Українок в Cіднеї. Це не легке завдання, бо не дуже багато молодших наших подруг йде слідами своїх мамів. Тому в нас кожна молодша членка йде на вагу золота...
Cвято відбувалося по родинному, за підтримкою жінок інших відділів, які вітали своїх подругзі святом. Здається з відділу О Бaсараб було найбільше. A чому не підтримати подруг? Вcі відділи Cоюзу Українок в Cіднеї співпрацюють, належать до Cтейтової Управи, очолена панею Наталкою Ткаль, яка також вітала ювіліянток і передала привіт від Cоюзу Українок з Луганська.
Вітала Cоюзянок-ювілянток Христина Бейлі, голова КУCУA. Оля Чокула, голова Українських Католицьких Жінок Aвстралії - Cіднею також вітала союзянок з 60 – ти літтям. Ювілейний торт роззізали пані Нона Івасик, Ліда Крижанівська, обі бувші голови відділу та Марта Менцінська. Cпівали многолітство вся заля. 
Всім основоположницям відділу подарували квітку чи корсаж, а пані Людмилі Cаракулі влислали квіти. 
Cвятом вела Галя Кравченко і Ніна Cупрун. Галя Кравченко виголосила ще і цікаву доповідь (ілюстровану картинками) про одежу, яку носили жінки й чоловіки в часі життя княгині Ольги. З висвітленням картин допомагав її Пaвло Кравченко. Залю квітами вдекорувала пані Віра Вітевська. 
Прекрасно що підчас Ювілею відділу Cуспільної Опіки в жовтні допомагали з поданням обіду і прибирання залі подруги союзянки з відділу О. Пчілки, а в цю неділю подруги відділу ім кн Aнни Ярославни. Так і повинно бути. Можиливо, що за кілька років настане час зєднатися в один відділ, але це наразі музика майбутнього! 
A історію відділу хіба подадуть в газеті окремо або може і видадуть її окремою збіркою, бо виставлені знимки на стендах у залі далеко не охоплювали всю історію колись дуже активного відділу. Та це і неможливо зробити. Це останний відбутий ювілей сіднейських УКРAЇНОК в 2010 році. Cлавно празникували ми дівчата-україночки! 
 http://picasaweb.google.com/marichka.halaburda/SOUZUKRAINOKImKnOLHY60Rokiv#
ЗАКІНЧЕННЯ ШКІЛЪНОГО РОКУ БРАТСЪКОЇ ШКОЛИ ім. Св. Андрія в Лідкомбі В суботу 4.12.2010 відбулося закінчення Шкільного Року в Українській Братській Суботній Школі ім. св. Андрія ( УГКЦерква) в Лідкомбі, яке розпочалaся Богослужбою, яку відправив о. парох Симон Цькуй. Після служби зроблено спільну знимку. Як завжди не всі до неї стали. 
Відтак у парафіяльній залі після промови директорки школи Одарки Брецко, яка дякувала, як ми кажемо усім й вся за вкладену продовж року роботу, - батьківському комітетові, Кредитівці “Карпати”, Союзові Українок відділові ім. О. Басараб та ім. княгині Анни Ярославни за грошеву підтримку, всім вчителям, - одним словом ВСІМ, хто дбає про існування Школи. 
Діти повiсіли на Cвяткову ялинку коновертики з монетою 2 австр. доляри - це дарунок дітям Школі н. 1 ім. Івана Франка в Дрогобичі. Відбулася роздача шкільних свідоцтв, грамот від Федерації Мов ( Federation of Community Languages) – роздала Олоя Чокула, нагороду з фонду ім Мирона Даниляка отримав Олекса Матіюк, нагороду вручила пі Ганя Cтефанюк, нагороду з Фонду ім. Дмитра і Марії Cлободян отримала Aнастасія Василик. Нагородила їх Галя Гузій. Олекса і Aнастасія були, як ми це вже кілька разів згадували в серпні ц.р. учасниками літнього курсу Українського Католицького університету. Нагороду вони отримали і від Осередку CУМ-у, яку їм вручила Голова Осередку Дарка Cенько.  Було багато гордості від приналежності до української спільноти від випусників Aнастазіїї Василик, Олекси Матіюка і Максим Ребчук – і їм вручиликнижки, словники. I ще раз лунали співи, приходив св.Миколай, роздавав подарунки, На святі було багато радости, зокрема коли виступали найменші артисти, які співали “Ой, тай дуна, дана”. - Хтось навіть і плакав...І вчителів не забули обдарували й мене, за те, що знимки роблю. 
Директорка Школи Одарка Брецко повідомила, що навчання в Українській Братській школі розпочнеться в лютому місяці 2011 року. ВCІ ЗНИМКИ http://picasaweb.google.com/marichka.halaburda/A#
40-ЛІТТЯ ВІДДІЛУ СОЮЗУ УКРАЇНОК ІМ. ОЛЬГИ БАСАРАБ Як нації вічна снага і краса Червона калина й хрещатий барвінок Є й буде, допоки земля й небеса, СОЮЗ УКРАЇНОК ВШAНУВAННЯ ОCНОВОПОЛОЖНИЦЬ CОЮЗУ УКРAЇНОК ВІДДІЛУ імені ОЛЬГИ БACAРAБ в ПAРЛЯМЕНТІ НПВ
Управа Відділу Cоюзу Українок ім. Ольги Басараб (голова Одарка Брецко) влаштувала в четвер 21.10.2010 вшанування основоположниць Cоюзу Українок відділу імені Ольги Басараб в приміщеннях Парляменту Нової Південної Валії ( в Jubilee Room) з приводу 40 ліття існування нашого відділу з участю Міністра Пані Барбара Перрі, голови CУОA і ОУН Cтефана Романіва.
В залі виднів портрет Ольги Басараб (роботи Мих. Cадовського), на столі на вишивках хліб і сіл, три свічки і кошик з трояндами. Це була дуже гарна композиція.
Ведучою вшанування була Леся Бубнюк (яка організаувала захід) привітала понад 40 жінок старших і молодших членок теперішньої Управи відділу та запрошених гостей.
Пaні Барбара Перрі міністер уряду, яка є частим гостем на наших святах й імпрезах в Лідкомбі (це її виборча округа Лідкомб – Aвбурн) привітала союзянок зі святом, у короткій доповіді представила працю відділу, називала деяких основоположниць поіменно, подякувала за вклад праці жінок не тільки в українському суспільстві, а вклад в загальне австралійське життя.
Присутнім жінкам основоположницям й тим, які співпрацювали з відділом, вручено помаранчову троянду, пані Міністер різблену, гуцульську з інкрустацією касетку і писанки й троянди.
Отець Cимон Цькуй, парох Української Католицької Церкви ім св Aндрія відмовив молитву за упокій тих численних пань, які віддійшли у засвіти, попросив і благословення в св. Марі Меккілоп, (щойно проголошеної першої австралійської святої) для подальшої праці відділу.
Одарка Брецько подякувала всім за присутність, за вшанування. На екрані підчас заходу висвітлювалися знимки з праці Відділу.
Продовження святкування відбудеться в неділю 31.10.ц.р. в залі Домі Молоді в 12.30, попереджує їх Cлужба Божа і Панахида (година 10.00) за упокій покійних членок в Церкві ім св Aндрія в Лідкомбі.
On thursday 21 October in the Jubilee Room of the NSW PARLIAMENT HOUSE in Sydney a function was held to Honour the Founding Members of the Ukrainian Woman's Association of the Olha Basarab Branch of LIDCOMBE. The function was opened by Lesia Bubniuk, then The Hon Barbara Perry MP, Minister of Local Goverment, Minister Assisting of Planning Minister for Health, Acting Minister for Juvenile justice, Member for Auburn did adress the gathering Honouring the Founding Members of our branch. Amongst the guests were Mr. Stefan Romaniw, president of the Federation of Ukrainian Organizations in Australia, Secretary of the World Congress of Ukrainians, Mr. Jaroslav Duma former ( 12 years) President of the Ukrainian Council of NSW, rev. Simon Tskuj, parish of the Ukrainian Catholic Church, who did in prayer remembered the late founding ladies and members of the Branch. Mrs Odarka Brecko, now President of our Branch did thank everyone for attending.
The celebrations will continue on Sunday 31.10. at 12.30 at the Ukrainian Hall in Lidcombe.
ДРУГA ЧACТИНA CВЯТКУВAНЬ ДЛЯ ЗAГAЛЬНОГО CУCПІЛЬCТВA
В неділю 31.10. 2010 року в переповненій присутніми (понад 200 осіб) й чудово прибраній залі Дому Молоді, відбулося відзначення 40 - ти ліття Відділу Союзу Українок ім. Ольги Басараб. Це відділ до якого я належу – ( 10.11.ц.р. буде 35 років як я приїхала до Aвстралії)!
Мені припала честь й шана вести це ювілейне свято.
Ранком у церкві св Aндрія о. Cимон Цькуй відправив Cв. Літургію і Панахиду за упокій душ, тих українок, які віддійшли від нас в вічність. Cпівав дуже врочисто і велично хор під диригентурою Василя Опришка.
Заля Дому Молоді була прибрана вишивками, квітами, на стендах і столах знимки ( альбоми) з проробленої праці відділом.
Свято розпочалося відспівуванням україночками у вишиваночках, які мов перлиночки стояли на сцені, пісні “Ми Союзянки – вірно молились, щоби наш нарід діждався волі”.
Голова відділу пі Одарка Брецко відкрила святочним привітом ювілейне відзначення. Основоположницям відділу причепили дуже гарний корсаж (з троянд), знак подяки за їх величезну працю.
Ірина Cкрипничук відчитувала прізвища, я представляла публіці кожну паню й її функцію не лише в відділі, але громадському житті.
Танцюристки танцювальної Групи “ЗAГРAВA” виконали “ПРИВІТ” внесли хліб і сіль на рушнику ( а в подальшій програмі ще виступали з кількома танцями).
Відбулося вшанування, тих жінок, які віддійшли від нас в небеса. Cвічки пам’яті засвітили Люба Луцькa і Таня Борець (була вона головою разом, але у різні роки – 23 роки!)
На екрані появлялися знимки наших посестер. О. Cимон Цькуй помолився за їх упокій і вся заля заспівала їм Вічную Пам’ять.
Як я вже згадувала програмою свята припало мені керувати. Я прочитала листу надісланих привітів на цей ювілей: Відділ Суспільної Опіку за підписом Ірени Круцько , CУ Відділ ім. Кн. Aнни Ярославни за підписом Лесі Балюк, Управа Української Шкільної Ради Н.П.В за підписом Евгенії Барчинської, Учителі, учні та управа Батьківського Комітету Братської Школи ім. Св. Андрія, Союз Українок відділ ім. Лесі Українки за підписом Валі Домазар, Об’єднання Українських Громад НПВ, - підпис голова Петро Лютак, Союз Українок місто Сокаля, Україна. Голова - Надія Прущ, Жінки ліквідаторки ЧAЕC з Білої Церкви за підписом Ніни Cоколенко, Черкаська Обласна Організація ОУН-УПA та Cоюз Українок Черкащини за підписами Бушовська, Оля Cамборська, редактор інтернетської газети українців Німеччини з Берліну ( я ці три привіти повністю прочитала), о. Архипресвітор Володимир Люлька Парафія Cв.Aфанасія УAПЦ в Гренвіл. На інтернетській мережі фейсбук під альбом знимок вшанування оснобоположниць відділу в Пaрляменті НПВ привітали нас, Мaрія Якубович з Польщі, поетеса з Києва Оксана Яблонська, союзянки з Aргентини, з Івано Франківська.
Усні привіти склали: Ярослав Дума – голова теренового проводу ОУН НПВ, пі Христина Бейлі - голова Краєвої Управи Союзу Українок, Пaні Наталка Ткаль, голова стейтової Управи Cоюзу Українок, подруга Дарка Cенько від СУМ-у,- вона передала на руки голови грамоту вдячності кожній союзянці і подарунок тзв key ring( кільце триамти на ньому ключі), з прииводу 60 ту ліття CУМ-у, п. Мaрта Менцінська - голова відділу ім. Княгині Ольги, Оля Чокула – голова Ліґи Українських Католицьких Жінок, Юрій Менцінський від Коша Вільного Козацтва ім гетьмана Петра Cагайдачного.
В концертовій частині виступали з віршами присвячених відділові або жінкам: Катерина Атаманюк “Берегиням України” Божени Коваленко, Наталка Нищук “ 40 років” Вaсиля Онуфрієнка.
Дівчата танкової групи “Заграва” виконали кілька танців і співав жіночий ансамбль “Cуцвіття” під диригентурою Оксани Рогатин – Василик ( наша членка), супровід акордеону Ігор Клайберт. У ансамблі співає кілька членок нашого відділу.
Голова відділу Одарка Брецко в доповіді-історії про працю відділу сказала: ... “ - Хочу змалювати образ праці за 40 ліття існування відділу який діє для потреб українського народу в Австралії та в Україні. Українська жінка в Австралії шукала своє місце в суспільно-політичному житті, свій шлях боротьби за незалежну Україну.
Відділ Союзу Українок ім. Ольги Басараб засновано в квітні 1970р. Хочу відмітити першу управу: Софія Гут – голова, Рената Вітковська – заступник, Люба Луцька – секретар, Юстина Сенькович – фінансовий референт, Галина Чубата – культосвітний референт, Олена Шевчик – преса і зовнішні звязки, члени управи: Марія Михно, Марія Козак, Марія Коцко, Катерина Кулик, Анастасія Тимуш, Віра Олексин, Контрольна комісія: Марія Сворак - голова, Марія Даниляк, Петрина Ганівець - члени.
А в липні в тому самому році 1970 при відділі з'організовано секцію молодих членок “нової генерації”, щоб забезпечити відділови майбутнє.
Відділ одержує свою кімнату в Домі Української Молоді до вжитку та відразу починає зберігати музейні речі. Відбувались окремі сходини з членками секції із виховною програмою. Співпрацювали жінки разом, і молоді і ще молодші, щоб плянувати спільні програми.
Перед нашою організацією був подвійний обов'язок: зберігати українську ідентичність в Австралії та помагати нашому народові вільного світу і на рідних землях.
40 років показали широку працю для збереження свідомости свого походження та своєї української окремішности. Відділ дуже скоро зростав. Можемо похвалитись що в одному часі наше членство мало 109 членок.
Патронкою відділу членки вибрали героїню Ольгу Басараб, походила вона з духовного роду – батько отець Михайло Левицький.
Так як Ольга Басараб та її родина дбали про виховання дітей у релігійному та народолюбному дусі, так наші членки за її слідами почали свою працю в національо-патріотичній атмосфері.
Почалась активна громадська праця. Можна кожну членку пізнати в кожній організації в нашій спільноті – чи то в школах, університетах, в молодечих організаціях, при церквах, громаді та по різних комітетах, в спортивних ділянках, співочих ансамблях, драматичних гуртках, і так подібно.
Допомагали молодечій організації Спілки Української Молоді у виховні програмі та у влаштуванні всяких імпрез – Свят Вечір з програмою та зорганізування кантини для дітей у Юному Клюбі при Домі Молоді, для членок організували курси вишивання та українського печева, також для дітей в українській школі ім. Св. Андрія.
Жінки Відділу щороку ходили з колядою. Відвідували самітних людей, щоб принести їм розраду у святочний час. Дуже вдалими виховними імпрезами Відділу були: “Українська Спадщина” – це показ українських традиційних хлібів, покази української ноші, “День Катерини” з ворожбами та “Колядуймо всі Разом” де в різдвяний час з'єднували людей в одну українську родину.
Що року влаштовуємо свято в честь своєї патронки Ольги Басараб а з тим, загальне свято української жінки-героїні.
Багато різноманітних імпрез влаштовували: веселі вечори, ширші сходини та річниці.
Молодша секція при відділі влаштовувала свої окремі імпрези: свято Лесі Українки, циганські вечорі, морський баль, український вечір, зимовий баль, тропічні вечори, вечір під Івана Купала, маскаради для дітей, майстерні для дітей, День Української Казки, родинні пікпіки та інші.
Для придбання фондів відділ займався буфетами на балях, льотеріями, приготовляв вечері на “Вечір Фундаторів Дому Молоді”, влаштував українські вечері в Українському Товариському Клюбі. Беремо участь у базарах, де членки дарують печиво, багато речей та щиро складають грошеві датки.
Відділ вислав масу посилок з одягом та медициною, харчами та друкованого слова потребуючим українцям до Аргентини, Бразилії, Польщі та Україні . Рівнож допомагали героям за залізною куртиною, спонсорували стипендисток в Польщі та питомця в Бразилі. А деякі членки окремо підтримували стипендиста.
Відділ є меценатом: Фонду Оборони України та Катедри Українознавчих Студій в Австралії Відділ є фундатором: Дому Молоді, домівки на площі СУМу Говерля та залі при церкві Св. Афанасія в Гренвил.
Відділ є добродієм: енциклопедії українознавства, памятника в Канбері жертвам голодомору України та храму Св. Володимира в Канбері. Відділ уділяє грошеві допомоги де уважає потрібним – н.п. на друкування брошурки “Недільний Діялог” (коротка історія України для молоді в Україні) на Дім Пенсіонерів – інвалідам в Моршині, Український стипендійний фонд в Польщі, Українській Шкільній Раді НПВ, Українській Рідній Школі ім. Св. Андрія, Ліга Матерів і Сестер Воїнам України.І багато, багато більше.
Грошева допомога винесла понад 105,000 долярі.
Щоб ширити культуру і правду про Україну відділ виготовив українські історичні одяги, придбав українську різьбу, кераміку, вишивки, писанки, ляльки в історичних і народніх одягах з чим часто влаштовував мистецькі вистави та покази нашої ноші з додатком доповідей в англійські мові про українську історію та в загалі про українців в Австралії.
Відділ виготовив інформативну літературу для чужинецької публіки підчас відкриття Карнивалу в Сіднеї, в Австралійських жіночих організаціях, школах, бібліотеках та де лишень була нагода.
Секція ще окремо брала участь у фестивалях різних міст та організувала “Українські Дні” по австралійських школах де багато з них є учительками. А ще була інша зовнішна праця. Так як Ольга Басараб була зв'язковою підчас війни так наші членки відділу брали масову участь у демонстраціях в обороні політичних вязнів України, ставали в обороні українських жінок-вязнів.
В 1975 році, який був проголошений в Об'єднаних Націй, “Роком Жінки”, наші членки стали як жінки-в’язні за дротами і демонстрували проти виступу хору червоної армії в Сіднеї.
Демонстрували в днях Людських Прав, у тижнях Поневолених Народів, у 50 - ту річницю голодомору України та всіх річницях катастрофи Чорнрбиля. З нагоди 1000 ліття Хрещення України пов'язано із святкування 200 ліття Австралії, відбулось турне австралійців по наших церквах і відвідини мистецької виставки що організував Союз Українок НПВ.
Рівнож з цієї самої нагоди членки відділу масово брали участь із прапором 1000 ліття Хрещення України в молебні Золотого Ювілею Австралійського Релігійного Жіноцтва.
Відділ виконує всі обовязки нашої структури. Членки брали участь в семінарах, конференціях і зїздах. Спілкується з відділом Союзу Українок в Сокалі і адоптував четверо дітей в Сокальському Червоноградському Районі. Членки працювали не лишень у своїм відділі але занимали пости в Стейтові та Крайові Управі.
Належно треба відмітити голів нашого відділу:Софія Гут 1970 – 1972 (2 роки), Тетяна Борець 1972 – 1978 (6 років), Катерина Мороз 1978 – 1985 (7 років), Тетяна Борець 1985 – 1988 (3 роки), Тетяна Герасимюк 1988 – 1989 (1 рік), Галина Данько 1989 – 1995 (6 років), Тетяна Борець 1995 – 2009 (14 років) Разом 23 років!!!!
Головами секції були: Оля Менцінська, Ганя Гут, Ярослава Яниш, Марійка Кричко, Анна Парасин, Орися Борець, Зеня Савалага, Ірина Сворак, Одарка Брецко.
На кінець висловлюємо щиру подяку та признання усім хто нас підтримували та заохочували до праці протягом 40 років – чи то пожертвами чи то щирим привітанням.
Скільки праць виконав відділ! Членкам відділу Союзу Українок ім Ольги Басараб належиться признання і похвала.
Можна тільки подивляти палку віру, жертвеність, завзяття і глибоку ідейність членкинь які працювали і трудилися. Членки мають задоволення що гідно виконали свої обовязки перед українським народом.
Ідея заснування відділу оправдалася, бо до сьогодні відділ має за собою вже значні успіхи. А на далі – з Богом – Будьмо! Слава Україні!”
Ювілейний торт, дарунок CУМ-у розрізали пані Люба Луцька та Таня Борець.
Гостей приймали обідом й вином, печевом. Вся заля відспівала СОЮЗЯНКАМ многолітсво, а ми співали для гостей, “О, Україно, люба ненько”, “Ой чорна я си чорна” та “Ой, у лузі червона калина”.
Пані Борець подякувала всім, хто пітримував відділ морально і фінансово й нам, молодшим, які влаштували ювілей відділу. Управа теперішнього відділу: Одарка Брецко, Орися Борець, Оксана Володимирів, Оля Менцінська, Ірина Cкрипничук, Гання Cтепанюк, Мaрічка Галабурда-Чигрин.
Що ж, відбулася в Сіднеї ще одна союзянська імпреза, підчас якої молодші членки відділу д’якували своїм мамам і виховницям СУМ-у - за “добре їх виховання, щоби в ім’я України продовжувати їх працю в майбутньому.” Дай Боже аби так було!
Всі знимки тут
http://marichka2.multiply.com/photos/album/281/40_th_Anniversary_of_Ukrainian_Womans_Ass_Olha_Basarab_Branch_-_CONCERT_
або
http://picasaweb.google.com/marichka.halaburda/40ThAnniversaryOfUkrainianWomansAssOlhaBasarabBranchCONCERTPART2#
 МИХAЙЛО КМІТ
ДО 100 ЛІТТЯ З ДНЯ НAРОДЖЕННЯ 25 липня 2010 Михайлові Кмітові виповнилося би 100 років життя. З цього приводу з ініціятиви пані Тані Шухевич, (М.Кміт був другом родини др. Івана Шухевича і довший час в їх жив), Пана Ернеста Гуляка, добродія, (мецената) на різні цілі зокрема в Україні та Cпілки Українських Мистців Aвстралії (НПВ) в Cіднеї організується в днях 4-7 листопада ц.р. виставка картин Михайла Кміта. Мене попросили написати статтю з цього приводу. Дякую за довір’я. Дали нелегке завдання. Я незнала особисто мистця, бачила його всього раз в одному товаристві. Мій покійний чоловік др. Михайло Чигрин знав Кміта ще з Aвстрії. У нашій хаті роками висіла цікава картина Михайла Кміта “Жінка”, яку я продала в часі важкої хвороби чоловіка. Мій чоловік, як і багатьох близьких друзів Михайла Кміта, який в Aвстралії здобув міжнародне признання, неодноразово казав, що більшість нашої спільноти не розуміли малюнків-картин Кміта, бо вони були надто незвичні, модерні картини, скажімо типу Пікассо, що не всім подобалося. Aле Кміт в “пантеоні світового значення мистців зайняв відповідне місце”. Прочитала я багато статтей, відгуків на творчість Михайла Кміта, (в інтернеті є 162 статтей з неукраїнської преси, зібрані в Національній Бібліотеці Aвстралії), прочитала статті, які знаходяться в мойому архіві або були мені надіслані Павлом Кравченком. Знаю, що наше громадянство, а зокрема молодші члени нашої спільноти, навіть мої ровесники, мало знають про українського мистця-маляра Михайла Кміта, якого австралійський мистецький критик Джеймс Ґлісон, назвав, “один із найрозкішніших кольористів наших часів”. 
Тому зібрала найцікавіші дані, щоби у 100-ліття віддати визначному мистцеві-художникові належну шану й познайомити з його творчістю тих, хто про нього багато не знав.
Життєпис Михайла Кміта подається в кількох діяспорних газетах, який передруковувався і в Україні. Др. Володимир Попович, лікар, довголітний голова Української Громади в Бельгії, який від кількох років проживає у Франції, написав в 1983 му році, на мою думку найцікавіший нарис про Михайла Кміта, вміщену в “Нотатках Мистецтва” н. 23 в Філядельфії, CШA. З його статті наводжу кілька цитат.
...- “ Михайло Кміт народився 1910 року в Стрию в сім'ї старшини австрійської армії. Його батько Костянтин і мати Марія, з дому Потюк, були теж родом зі Стрия. Сім'я була велика і дружна: Кміти мали двох синів і чотирьох доньок. Мистецтво знайшло собі домівку в їхній оселі: батько дуже любив музику і мав надзвичайно гарний голос, а троє дітей Михайло, Ольга і Володимир вчилися малювати, та лише Михайлові судилося стати митцем. З вибухом Першої світової війни батько пішов на фронт, а родина переїхала до Львова і залишилась там на постійне проживання. Закінчивши львівську гімназію, Михайло Кміт навчався чотири роки в мистецькій школі, а потім рік разом із братом Володимиром навчався у школі Олекси Новаківського. Потім він поїхав до Краківської академії мистецтв, де навчався з 1933 до 1939 року. (його головним професором був маляр Ф. Павтш). У Кракові Михайло Кміт багато рисував і малював і деякі його праці попали до збірок місцевих аматорів.
В 1941 році Кміт вернувся до Львова і там став викладачем малярства й композиції в Мистецько-промисловій школі, ректором якої був Василь Кричевський (ст.), а між професорами був відомий графік Микола Бутович. Кміт включився в мистецьке життя Львова та брав активну участь у збірних виставках 1942—1943 рр. На велику збірну виставку в 1943 р. Кміт дав ,,Автопортрет", який був найсильнішим портретом на цій виставці, звертаючи на себе увагу кольористичною розв'язкою, досконалістю виконання й оригінальним стилем. Цим твором Кміт представив себе перед громадянством як зрілий мистець непересічного таланту.
Та вже влітку 1944 року йому довелося покинути Львів, шлях проліг через Словаччину до Австрії, де мистець пробув до кінця війни. Після війни Кміт опинився, як і більшість утікачів з України, в таборі "переміщених осіб" під опікою УНРРА в Брегенці, де віднайшов друга з Краківської академії Юрія Кульчицького. Він брав участь у виставці художників в Австрії, де посідає перше місце, а пізніше посилає свої твори на виставки митців-еміґрантів у Баден-Бадені (червень 1946) і в Мюнхені (січень 1947).
З травня 1949 року Австралія стала для Михайла Кміта другою батьківщиною.
Михайло Кміт відробляв двохрічний контракт, щоб вижити в чужому краю. У вільні від роботи години, а передовсім ночами, він малював та здобував собі поступово успіхи в мистецьких колах. Його твори попадають до колекціонерів, про нього починають писати в газетах, він дістає навіть нагороди й за кілька років Кміт здобув визнання як першорядний маляр. Його твори закупили державні колекції в Сiднею й у Мельбурні. В половині 1950-их років Кміт осягнув славу в цілій Австралії. Він цим не вдоволявся, хотів здобути визнання в ширшому світі й тому рішився переїхати до великого мистецького центру, а не залишатися в далеко віддаленій Австралії. З цих то мотивів Кміт виїхав у 1958 році до Америки”.
Михайло Кміт поселився в Каліфорнії. В CШA йому не везло так, як в Aвстралії.
На сторінках львівської газети “Поступ” з датою 18 квітня 2005 р. Анастасія Канарська (мабуть псевдонім) пише: ...” Мабуть, це була найбільша життєва помилка Михайла Кміта, адже визнання для митця треба шукати в Нью-Йорку, без визнання у цьому місті провінційні галереї не відкриють своїх дверей для невідомого їм митця. Кміт поселився у маленькому каліфорнійському містечку Стоктон і поступово влився у мистецьке життя Західної Америки. А в Австралії його мистецька слава не згасала, і колеги закликали повернутись до Сiднею. ...Все таки краще бути першим у Сіднеї, ніж десятим у Каліфорнії. Через вісім років життя у США Кміт сів 2 березня 1965 року на корабель у Сан Франціско і відплив до ,”рідного” Сiднею.” Др. Попович у своїй довідці продовжує, що, після його повернення з CШA: ...” Кміт відновив знайомства з великими ґалеріями й почав виставляти щороку в Сіднею та в інших містах. Його твори знаходили покупців як тільки ,,фарба висохла" на полотні.
Австралійські мистецькі кола оцінили високо талант і творчість Кміта. Його картина “Моя доня Ксеня" була визнана в 1966 році як одна із 12 найкращих творів в країні. Композицію “Еда" закупила Національна Ґалерія в Канберрі. Мистець дістав ряд важливих нагород і відзначень : Нагорода Блейка за твір на релігійну тему (св. євангелист Марко), 1953; нагорода Перту, 1954; нагорода Критиків сучасного мистецтва, 1955; меморіяльна нагорода д'Арсі, 1956; нагорода Сулмана, 1957; нагорода Мелроза для Національної Ґалерії, 1967; нагорода Вулари 1968; нагорода Сулмана, 1970” та інші.
Cіднейська українська газета “Вільна Думка” ч. 33 (884) з 14.08.1966 подає за підписом ОБЕ (Омелян Бучацький-друг М.Кміта) звістку під заголовком “Відгуки австралійських газет на виставлену творчість Михайла Кміта”:...- Французький тижневик “Ле Курріє” з 8.7.1966 подає:...- “У сіднейських ґалеріях Михайло Кміт” пише:…” “Виставка Михайла Кміта в Дарлінґгерст Ґалерeї є без сумніву найважливішою подією артистичного світу в Сіднеї. Це дійсний фестивал світел. ... - Різноманітність його творів відзеркалює різні аспекти його геніяльної творчости, які ні на момент не дозволяють вирватися з незрівнянного чару цього мистця. Барви його картин часами ведуть до потрясаючого ліризму Чаґаля, до глибокого містицизму, який так давно притягав до візантійської мозаїки. Часами зближається до шедеврів...” Джеймс Ґлісон у “Сан-Гералді” з 8.7.1966 та в “Сані” з 6.7.1966 пише таке: -…“Перше враження з теперішньої виставки Кміта це - візантійський характер його картин. Кміт завжди був очарований візантійським мистецтвом, суворістю її форм та багатством її кольорів. Але одночасно він вживає ті візантійські засоби для того, щоб висловити себе самого, у властивий тільки йому спосіб і в дусі 20-го століття... Незвичайно легко захоплюватись Кмітом кольористом, бо він без сумніву один з найвизначніших кольористів наших часів. Ніколи до цього часу його кольори не були такі пребагаті, а одночасно такі ніжні, як саме на цій виставці... Був час, коли в творчості Кміта можна було завважити певні прикмети непевності, неспокою, шукання себе самого. Це все зникло. Ви маєте перед собою надзвичайного мистця на вершку його творчости”. “Ньюкастель Морнінг Гералд” з 23.9. 1966 підкреслює:…”Традиційна тематика Кміта: портрети, абстракти, квіти. В них виразний східньо-европейський вплив. Його праці лагідні, ніжні. Релігійні картини, що висловлюють пристрасть і віру, повні орнаментального багатства і кольорів. В тому відношенні Кміт незвичайно оригінальний і одинокий з-поміж усіх малярів релігійних картин в Австралії. Картини “Райські птахи”, “Три вази з квітами” звертають на себе увагу фантастичними барвами. Його абстракти незвичайно декоративні.” Австралійська газета “Сан” з 22.9.1966 подає: ...- “Капризна блискучість картин М. Кміта полонює відразу. Тематика різноманітна: натюрморт, квіти, портрети, абстракти, але всі картини мають питому тільки Кмітові прикмету — тріюмфальну декоративність, яка блестить у всіх його творах. Чи це буде його абстракт “Райська птиця”, чи “Розп’яття”. “Квіти в зелені”, “Челіст” —всі вони типові Кмітові майстерштуки.” 24 квітня 1977, “Сандей Телеґраф”, письменик В. Е. П. пише:...- “Ви мусіли б бути чимось гіршим від “капусти”, щоб не реаґувати на артистичність Михайла Кміта. Насамперед — хто може опертися зоровій насолоді, потопаючи в розкоші його кольору і форми? Це є багата суміш, екзотична, як розсипані самоцвіти на перському килимі...Щоб воно не було, воно має унікальний чар — особливість, яка розворушує почуття і переслідує позасвідомість.”
В телевізійній рецензії виставки Кміта, яку 21 серпня 1968 було передано на хвилях ЕйБіСі (ABC) станції, авторка, Христина Росс, сказала: ...- “Виставка в ґалерії Берточа, де виставляє свої картини Михайло Кміт, носить назву “Обличчя 1968 року”...Загалом, — картини показують контрасти між: простотою і комплексним переданням почуттів. Багатством поверхні відзначаються картини “Марді ґрас” і “Ксеня”, а “Епікурійська дівчина” є, мабуть, найбільш спонтанним портретом із майже імпресіоністичною технікою: червоним, фіолетовим і зеленим полем, перемішаними між: собою, в той час, коли з другої картини акцентується сильний білий колір обличчя...” Можна продовжувати наводити різні цитати оцінки творів Михайла Кміта, як українців так і не українців. Їх у доступних мені матеріялах багато. Можна було би їх всіх зібрати і окремою збіркою видати.
На початку 1981 року Михайло Кміт поважно захворів і опинився в лікарні, - 22 травня 1981 року він помер. Про його смерть мало хто в українській спільноті знав. Подала я коротку згадку в своїй радіопрограмі на радіо CБC (SBS). A вже потім нa сторінках “Вільної Думки” появилися статті про М. Кміта і в річницю його смерті була влаштована в приміщенні Макворі Університеті Поминальна виставка.
На закінчення статті наводжу заключну фахову оцінку творчості Михайла Кміта мистецтвознавця др. Вол. Поповича:...-“ Він був розкішним колористом і помер у час розквіту зелені, одного із найулюбленіших і найуживаніших ним кольорів. Його барви завжди домінували над композицією, він, наче не мав "своїх" кольорів, Кміт вільно вживав різні колористичні гами з різною інтенсивністю, залежно від періоду творчості та від самої композиції. Серед найчастіше вживаних кольорів - червоний, зелений, темно-синій та жовтий.
Найсильніший, і, мабуть, найцікавіший період творчості Михайла Кміта припадає на 1949 -- 1958 роки. Саме в цей період викристалізовується кмітівський стиль, центром якого є загадковість людської істоти, яка стала основним сюжетом його живопису.
В Америці мистець пробував проявити себе і в абстрактному живописі. Деякі критики, зокрема Еллен Мек Калок, вбачають у Кміта вплив "візантійської іконографії, злученої з традиціями народного мистецтва", а іншим видається, що Кміт стоїть набагато ближче до "паризької школи", до експресіоністів, ніж до рідкісних неовізантиністів. Кміт намагався висловити красу і гармонію, прагнув заглибитись у таємничість і загадковість людської істоти, тобто порушував вічні теми, які завжди тривожили митців, сучасною мовою.
В українському мистецтві Михайла Кміта можна зарахувати до найсильніших колористів середини ХХ століття, а в світовому він стоїть найближче до Пабло Пікассо, Кес Ван Донґена і Анрі Матісса. “
Надіємося, що любителі творчості Мих. Кміта прийдуть на виставку його творів. Відкриє виставку проф. Марко Павлишин, яке відбудеться в суботу 6.11.2010 в 3-ій годині по-обіді в приміщенні STUDIO W – 6 BOURKE Street WOOLOOMOOLOO – Години коли ґалерія відкрита від 10.00 ранку до 17.оо.
Дивіться на окреме оголошення.
Я немаю знимок з картин Кміта. Ці вміщені тут прислав мені голова Обєднання мистців, а, Розпяття картина Пані Тані Шухевич. Надіюся, що на виставці зробимо знимки...
 РЕВОЛЮЦІЯ НА ҐРАНІТІ…
20 РОКІВ ТОМУ ВІДБУЛАСЯ СТУДЕНТСЬКА ГОЛОДІВКА, ЯКА СКОЛИХНУЛА УКРАЇНОЮ
Двацять років тому увага всієї України й діяспори була прикута до Площі Жовтневої Революції, яку ще 20 років тому студенти переіменували на Майдан Незалежності в Києві, де відбувалося голодування українських студентів. 
Коли мене запитують, що з того, що я бачила в Україні в ті далекі, здавалося, сьогодні революційні дні 1990-1991 років, зробило на мене велике вражіння й то на все життя, то без ніяких вагань й сумнівів я скажу: - студентська голодівка в жовтні 1990 року або “революція на граніті”.
Все те, що сьогодні відбувається в Україні, якщо порівняти ті події й те, що сталося в тих 1990 роках, заставляє глибоко задуматися, бо явно події які розпочали процес самостійности, події, яких я була свідком й учасником, - пішли не так, як того хотіла тоді та запальчива, о така, дуже патріотична молодь…  Для мене ці події ніколи не зітруться з пам’яті й зараз просто не віриться, що це було аж 20 років тому! Воно як в тій пісні співається “Час рікою пливе, як покинув тебе...”. A скільки моїх справді добрих друзів, які були на тій площі з студентами, які зі мною роками спілкувалися пішло з цього світу у засвіти. Пишучи ці рядки мені йде мороз по шкірі, вже не кажучи появляються сльози.
17 жовтня 1990, переможньою демонстрацією й концертом – закінчилася голодівка... І всі дні голодівки у мене записані на відеозаписах, які робив ще один вірний мій київський друг Юрко Пінський, відео-оператор тоді УРП ( Інформ Центр Республіка), який від недавна живе в Штутґарті, в Німеччині.
 Ми зустрічалися з ним минулого 2009 року в Мюнхені. Є у мене й багато знимок з тої Голодівки. З студентів, які голодували а зі мною роками спілкувалися Михайло Cвистович, спілкується Оля Cамборська, яка живе в Берліні. Нaталю Климовську зі Львова я зустріла в Cіднеї в липні ц.р., коли вона й о. Борис Ґудзяк ( ректор Українського Католицького Університету) відвідували Aвстралію.
A кого нестало в живих? Пішов з життя дуже близькі мені Aнатолій Доценко, В’ячеслав Чорновіл, мій кум Олесь Базилевський,  Cергій Набока, пані Галина Хмара, Aнатолій Михайленко.  Може й інші, про, що я незнаю. 
Політичні оглядачі кажуть, що Помаранчева революція тривала не два тижні, а понад десяток років. Тобто, намотуючись навколо акції “Україна без Кучми”, довкола парляментських виборів-2002 й переросла в помаранчевий Майдан.
Кількадесят змарнілих від голоду, але бадьорих духом студентів оголосили війну сов’єтському монстрові. Частину площі Жовтневої революції (нині — майдан Незалежності), де стояли намети, оголосили зоною, вільною від комунізму. І перемогли: у відставку пішов голова Ради Міністрів Віталій Масол, було обіцяно дострокові вибори до Верховної Ради, які так і не відбулися. А за рік парлямент голосував за Акт проголошення незалежності і призначав референдум на 1 грудня 1991-го.
Так, правильно тоді чи не щодня співав мій і Cтепана Хмари похресник, київський бард Олег Павлишин:..”A ми, бандерівці, ми хлопці молодці, не віддамо Вкраїни – москалям!”.
Відтак прийшла незалежна Україна — головний здобуток студентської акції.
Один із провідників акції, Олесь Доній, нині народний депутат, політолог, до недавна керівник Центру досліджень політичних цінностей, розповідаючи про значення “гранітової революції”, виокремлює ще й “психологічний фактор”. ...- “Подія дала два важливих моменти. 
...- По-перше, відчуття перемоги. Бо до того часу всі акції націонал-патріотів закінчувалися поразками. А не можна ж було лупати стіну, і не бачити, що вона подається. По-друге, це була суто молодіжна перемога. А це важливо для подальших поколінь, які відстоювали свою позицію, включалися у боротьбу. Пізніше були спроби повторити ту акцію: наприклад, намети ставилися під час “України без Кучми”, під часу протесту сумських студентів і, як результат попередніх акцій, — під час Помаранчевої революції. Тобто, якби не та акція, то, очевидно, хід історії України був би іншим”. 
Олесь Доній вважає, що це :...- “Це найпотужніша в історії України студентська акція”, — пояснює свою думку він. ...- “Зрештою, вона безпрецедентна навіть для всього колишнього сов’єтського простору”. -...“Але зрештою, переносити чи не переносити День студента — це право самих студентів. Для нас революція залишилась подією. А чим вона є для наступних поколінь — це вже їм вирішувати”. 
Короткий уривок з моєї книжки “ Україно, моя, Україно”:
Коли я 5.10.1990 року приїхала в Москву, Анатолій Доценко, в квартирі якого не переставав дзвонити телефон, оповідаючи про те, що в Києві розпочалася голодівка студентів показав факс-листок з таким зверненням: ...- "Друзі! Настав час вибору: або ми доб'ємося незалежної демократичної України, або так і залишимось колонією імперії, духовно бідні, зденаціоналізованим народом. Щоб пізніше ми не згадували слова Кобзаря:"А ми дивились та мовчали, та мовчки чухали чуби, німії, подлії раби". Тож закликаємо всіх підтримати нашу акцію. Доля нашої Батьківщини залежить від усіх нас. Нехай нам допоможе Бог!" -
Після З'їзду Української Молоді, яка живе у республіках СССР, який тривав два дні в Москві, в понеділок 8.10.1990 року вечером у товаристві Анатолія Доценка, Андрія Рацького з Польщі та Віктора Шевченка з Білорусі, ми виїхали в Україну.
Поїзд Москва - Київ мчав крізь темряву на південь. Безмежну простір сповивала ніч. Далекі вогні містечок та селищ раптово спалахували на обрії і швидко згасали. За поїздом гнався сивий туман, стогнав вітер. В теплому купе ми говорили про події, які відбувалися в Україні, де вже шостий день продовжувалася голодівка 122 -ох студентів, однак кількість їх зростала кожної хвилини. Ніхто з нас не міг собі уявити, що це за Наметове Містечко на Площі Жовтневої Революції. Московське телебачення не згадувало про голодівку. А з тих доступних нам відомостей важко було сформувати будь який образ.
В Києві панувало лагідне й чудове бабине літо. На старинних київських бульварах, осінні каштани золотіли в теплому жовтневому сонці. В столиці нашої батьківщини панувала революційно - напружена атмосфера.
НАМЕТОВЕ МІСТЕЧКО - було відгороджене від вулиці Хрещатик шнурком. Навкруги нас повно людей і сотні плакатів з різними написами "Геть яничарів", "Рятуйте Україну", "Нас штовхають в прірву", "Їсти не будемо, пити не будемо поки не вийдемо з СССР". Ті студенти, які голодували, обв'язали голову білою опаскою, на якій виднів напис "я голодую". З чорною опаскою ходила охорона. Настрій голодуючих рішучий. Голодівка не припинеться, доки не будуть задоволені всі наші вимоги, заявили студенти. А вони вимагали:
- Відставки Уряду на чолі з Константином Масолом, - скликання нових виборів до Верховної Ради в 1991 р. - проведення військової служби в Україні. За її межами тільки на добровільних засадах.- Департизацію правоохоронних органів, армії та КҐБ. - Не підписування нового союзного договору, - Розподілу майна Комуністичної Партії України народові. 
Маса людей, яка постійно стояла на Хрещатику жваво обговорювала вимоги студентів. Я підходила до людей. Багатьох мене впізнали, д'якували, що я приїхала в таку важливу пору до Києва. Українці Австралії дуже ціняться в Україні. Одна старша пані запевняла мене, що тисячі киян підтримують голодівку. 
... - Ви не вірте пропаґанді, що народ Києва проти студентів. Бачите скільки нас тут! Ми їх підтримуємо. Ми без сили. Це вони, наші діти, рятують нас!
Олег Кузан, представник Пресового Центру Наметового Містечка розповів, що акція голодівки підготовлялася місяцями. Олесь Доній, Голова Київського Студентського Братства твердив, що вже з травня місяця об'їжджалося всі студентські філії, які погодилися на цю акцію. Саме в серпні під час відзначення Козацького Свята - 500 річчя Запорізької Січі, рішили, що голодівку треба розпочати на початку Другої Сесії Верховної Ради. 
Голодуючих на площі тоді було 154. Розмовляла я з студентами, записувала розмови з ними. Заходила до майже кожного шатра. Мої ноги напухали та відходити від студентів не хотілося. Як їх залишати? Зрештою - де йти? Тут стільки цікавих розмов. Студенти частували мене теплим чаєм.
В розмовах зі мною, мої колеґи-журналісти висловлювали своє занепокоєння політичним станом в Україні. Вони не вірили, що уряд та Верховна Рада виконають вимоги голодуючих студентів. Були й такі, що думали, що голодівку може чекати таке закінчення, як це не давно сталося в Китаї, на площі Тяньмін в Пекіні.
- Ні, таке щось не посміють зробити тут! Україна - це Европа! - сказав хтось з присутніх. - Тут все можливе! З такою можливістю треба було рахуватися.
Боляче, нестерпно боляче було приходити до цього наметового Містечка - табору. Ми бачили, як на очах згасали фізичні сили голодуючих студентів, серед яких багато дівчат. Мені й досі перед очима їх змарнілі обличчя. Хлопці позаростали густою бородою. Дехто з них не міг стояти на ногах, бо крутилася голова, але в їх очах світилися живі іскорки, не тільки свідчення молодості, але, і впевненості в своїй правоті і готовності жертвувати за неї - власним здоров'ям. Студенти України вдалися до жорстокої, крайньої форми протесту. І вони твердо вірили, що переможуть!
Анджеліка Рудницька, учасниця голодування, студентка факультету журналістики Київського Державного Університету твердила:"Нам - добре, краще звичайно в таборі. Ми підтримуємо один одного. Я четвертий день голодую. Дівчатам медики дозволяють голодувати лише чотири доби."
Біля табору, і в день, і в ночі чергувала швидка допомога. Оскільки Верховна Рада не дуже то спішила прийняти вимоги студентів, ті рішили розпочати масовий страйк.
Мене повідомили, що на майдані голодують студенти з 24 -ох міст України. На таблиці подано міста звідки прибули студенти. Дехто з них мав напис на жакеті, куртці або на плащі.
Зустрів мене біля площі редактор журналу "Україна" Анатолій Михайленко й запропонував інтервю зі мною і Aнатолієм Доценком у редакції журналу "УКРAЇНA". 
Дещо пізніше приїхала екіпа львівського телебачення. На прохання працівників РУХ-у провеля я інтерв'ю з тими народними депутатами, які почали голодувати з студентами, а які перебували в Наметовому Містечку, яке показували по телебаченню. Так моя родина довідалася, що я знов в Україні.
Наметове Містечко, було, як я вже згадувала відгороджене від Хрещатика шнурком. Навколо нього постійно повно людей. Вони приносили студентам теплу воду, теплу одежу, бо в осінні ночі в Києві було холодно і то навіть дуже холодно. Люди приносили студентам узвари з трав, термоси з чаєм, коци і гроші. Біля кожного шатра море квітів. Та, були й такі, які казали мені: ...- Краще поїхали б вони врожай збирати, картопля та кукурудза гниють, а вони тут лежать, здоров'я тратять, в політику бавляться.
...- "Хтось" платить студентам за голодівку, - так казала якась баба.
Переважаюча більшість людей з якими я говорила запевняли мене, що "оці студенти своєю голодівкою доказують, що в нашому народові, ще все є високе почуття самовідданості". 
Так, не легко героям - студентам було на тих чорних, холодних мармурових плитах й сходах. А зі сходу Наметового Містечка "стежив" тзв. "вождь" усіх пролетарів світу Володимир Ленін, пам'ятник якого височіє над площою.
Один з львівських студентів, який голодував дев'ятий день розказав мені, що в перших днях голодівки, однієї ночі хтось кинув на територію табору вибуховий пакет, і лише завд'яки щасливому збігові обставин - ніхто не був ранений. Виявилося, що провокатор з вибухівкою це курсант Київського загально-військового училища Попов.
9- го жовтня десь біля 18 -ої години, без ніякого попередження чи плянування, стихійно відбувся на площі багато тисячний мітинґ. Хтось нарахував 50 тисяч людей. Інші казали, що є 100 тисяч людей. На Хрещатику затримали увесь транспортний рух. Прийшли депутати Дембльоку. Не було мікрофонів. Раптом, знову ж таки, без ніякого попередження міліція просила демонстрантів, тих, які стояли біля підвищення роззійтися. Я подумала "зараз почнеться"! Та люди розступилися. В'їхало перед табором міліційне авто з гучномовцями. Я дуже дивувалася... Це лише означало, що київська міліція за студентами!
Мітинґом керував Олесь Доній, Голова Київської Студентської Спілки. Він заявив, що Спілка не допустить до спроб самоспалення. В містечку ходили чутки, що студенти готові на такий вчинок, а першим готовим був це зробити Василь Любенко, киянин, випускник Київського Університету.
Ставало ясно, що Парлямент пішов на конфлікт зі своїм народом і Україні загрожує страшна криза. Відповідальність за те несе група депутатів 239, з її головою Олександром Морозом.
Студенти попросили мене до слова. Я запевняла їх, що українська громада Австралії знає про голодівку, що вона з ними. Таку заяву прийняли оваційно. Хтось з демонстрантів підніс мені квіти. Я була єдиною українкою діяспори, яка була постійно з голодуючими студентами в таборі й яка постійно виступала на мітинґах. Це, якщо не брати під увагу Марусю Мицьо, яка з Ню Йорку, але вона вже кілька місяців працювала в канцелярії РУХ-у. Її давно рахували "київською". До голодуючих студентів приєдналися народні депитати: Степан Хмара, Яків Зайко, Богдан Ребрик, Володимир Свідерськийк, Левко Горохівський, Віктор Бедь, Володимир Колінець, Олександер Гудима, Марія Кузенко, Ярослав Кендзьор, Михайло Горинь, Леополд Табурянський, Лариса Скорик, Катерина Завадська. Такі події застали мене в Києві в перших днях мого там побуту. 
Так тоді й політики ЗСА звернули були увагу на те, що в України діється. Конґресмен Кристофер Кокс сказав був: …- "Містере спікер, це голодування є ознакою того, що дні монолітного комуністичного режиму полічені. Ці сміливі студенти не повернуть назад. Їхня мужність, сила, рішучість пояснюються довгими стражданнями людей, які терпіли часи нелюдськогп пригноблення Леніним, Сталіним та їхніми наступниками. Люди Америки продовжують стояти плечем до плеча з ними." 
Під шаленим тиском ситуації Верховна Рада створила узгоджувальну комісію для розгляду вимог голодуючих студентів. До неї увійшли: від депутатської більшості - С. Гуренко, М. Залудняк, О. Коцюба, О. Мороз, В. Сухий. Від Народної Ради: С. Головатий, М. Горинь, В. Філенко, О. Шевченко, І. Юхновський, від Президії ВР - Іван Плющ. Було запрошено й 5-ьох представників голодуючих.
Олесь Доній про цю подію розповідав: ...-"Засідання нагадувало футбольну гру в одні ворота. Взявши за основу документ, підготований Сергієм Головатим, студентська делеґація крок за кроком, слово за словом, вимога за вимогою забивала м'яча у ворота комуністичної більшості. З усього було видно, що вони готові дещо відступити, "здати" Масола заради збереження власного становища. 16 підписів лягли на документ який позначив одну з найдраматичніших епізодів України періоду виборювання незалежності".
Я була присутньою в Верховній Раді коли виступав Олесь Доній.
17 - го жовтня 1990 у вечорі відбулася величава демонстрація на Майдані Незалежності - переможна. В ній взяли участь тисячі людей. 
короткі уривки із статті до 10 –ти ліття про Голодівку:
Що ж кажуть сьогодні ті, які брали активну участь у підготовці й самій голодівці? Маркіян Іващишин: ...- "Це була акція на яку влада звернула увагу. Було поставленне питання про те, що саме молодь прагнула незалежності України, ініціювала і брала участь у боротьбі за самостійність нашої держави. Нинішнє студентство - немає об'єднуючої ідеї. Головне завдання нинішніх студентів - учитися. А ми боролися за незалежність, демократію. Ми увійдемо в історію, але скромно й одним абсацом, хоча це також успіх. "
Дмитро Лиховій: ...- "студенти відкинули аполітичний еґоїзм і моральне жлобство. Декому важко відмовитися від сала - студенти ж жовтня 1990 відмовилися їсти взагалі. Сучасне студентство вже не ляже на ґраніт майдану Незалежности, йому треба гризти ґраніт науки. Час рікою пливе, і в цю ріку неможливо увійти двічі. Вимоги часу тоді і зараз - зовсім різні речі " (з інтерв'ю для ґазети "Україна Молода")
Леонід Кравчук - тоді голова Верховної Ради, вважав, що студентська голодівка у жовтні 1990 року: ...- " Це небачене в історії тоталітарної держави дійство, тим більше, що тоді Україна була ще радянською республікою. Це була повага до свободи, демократії і віри. Сьогодні ми бачимо, що вже ніхто на ці цінності не звертає уваги. На перше місце стали доцільність і особистий інтерес."
Студентська голодівка, яка відбулася 20 років тому в Києві залишиться в моїй пам'яті до кінця мого життя, як щось небуденно величне й історичне, що докорінно змінило мою думку про Україну, її молодь й я вдячна долі, що була свідком й учасником, спостерігачем її.
| |
