Marichka's Site

Я не була на цьому святі, оскільки в мене була в гостях молода німкиня з Мюнхена. Статтю написав Петро Лютак

                     50 – ти ліття Осередку СУМ-у в Канберрі-Квінбієні

24-го травня 2008 року, Осередок Спілки Української Молоді ім. Полк. Євгена Коновальця  в Канберрі-Квінбієні відзначив 50 ліття свого існування.

Осередок був заснований  1958 року в Квінбієні, перше як клітина-частина Осередку СУМ-у Сіднею, - а згодом став повноправним Осередкoм.

Існував він в Квінбієні довший час, але, з часом коли більшість членів жили в Канберрі, за згодою Крайової Управи було рішено перенести його до Канберри та створити один Осередок СУМ Канберра - Квінбієн під патроном полк. Євгена Коновальця.

Щоби належно відсвяткувати цю подію, управа Осередку продовж довшого часу взялася до праці. Було рішено відсвяткувати цей Ювілей бенкетом 24.5.2008.

Знайдено прeкрасне приміщення у “Kamberra Wine Company”- недалеко від центру міста. Долучилися до святкувань сумівці та гості з Сіднею та Мельборну.

Входячи до залі бенкету, кожен  зауважив прикрасно декоровані столи, які прикрасила подруга Таня Олійник- Мекдоналд.

Між гостями були присутні: - Їх Екселенція Валентин Адомайтіс, Амбасадор України в Австралії та Новій Зеляндії, -

 голова СУОА Стефан Романів  з дружиною Анастазією, - голова Крайової Управи СУМ Австралії   Василь Сенько з дружиною Даркою (голова Осередку СУМ Сідней),  - Уляна Моравська Голова Осередку СУМ Мельборн,  - Ярослав Дума головний управитель кредитівки Карпати з дружиною Марійкою, - Всеч. Отець Олег Стефанишин з дружиною їмость Наталкою,

 - пан Микола Джиджора консул та другий секретар  посольства України в Канберрі з дружиною Наталкою , -  Голова Української Громади в Квінбієн інж. Всечеслав Спеснивий з дружиною Надею, 

 - пані Євгенія Ілик Голова Союзу Українок в Квінбієн.

 

 

 

 

 

 

Приємно  було бачити  бувших членів Осередку, які коли, осередок був заснований, були в юнацтві. Вони мали нагоду подивитись на себе, як вони виглядали 50 років тому у монтажі-колажі фотографій, який   приготовили Маруся Яцишин та Оксана і Соня Гійні. З тих початкових років були присутні на залі - Славка Яцишин- Яниш, Галя Корейба – Олійник, Ганя Назімик, Оля Гладенька - Даверін, Маруся Яцишин, Надя Ілик - Спесива, Ірена Куссій- Шорш, Оксана Яцишин – Гійні, Стефан Куссій, та Іван Домітряк.

Були присутні і бувші члени осередку-філії  СУМ в Орандж, яких присутні привітали оплесками.

Ведучим програми бенкету був Петро Лютак. Він привітав присутніх. Прогама вечора почалась  молитвою, яку провів Всеч. Отець Олег Стефанишин. Амбасадор України Валентин Адомацтіс та голова СУОА  Стефан Романів передали Смолоскип - Незгасиму Свічку в пам’ять жертвам Голодомору в Україні  Голові Осереду  Марусі Яцишин. Присутні стоячи прийняли цю зворушливу передачу.

Підчас формальної частини вечора, Амбасадор Валентин Адомайтіс вручив  Стефанові Романівому нагороду - Другий Ступінь Ордена за заслуги для України ( третій вже в друга Стефана є) та за словами нашого Амбасадора мабуть він одержить і перший ступінь. Присутні схвалили нагороду бурхливими оплесками. Члени нашого Осередку вітають Стефана, громадського і сумівського  діяча з одержанням відзначення від президента України.

Амбасадор також висловив подяку за запрошення на відзначення та побажав Осередкові найкращі побажання на майбутнє. Відтак промовляли Голова СУОА Стефан Романів, який у свойому слові звернув увагу на працю, яка була пророблена за останніх 50 років. Він  підніс ‘много  літство’ Осередкові. Співали хором гості з поза Канберри та Квінбієну.

Голова Крайової Управи СУМ в Австралії Василь Сенько виголосив привіт та відзначив слідуючих  членів Осередку:

- Друга Филипа Залуцького - бувший довголітний Голова Осередку СУМ в Канберрі  ім. Полк. Івана Богуна , та бувший голова Ліґи Вільної Україну та член Організації Українського Визвольного  Фронту. Другові Филипові надано звання Почесного Члена Осередку.

- Подругу Софію Яцишин – її  надано відзначення другого ступення суспільника. Подруга Софія помимо свого віку є горда сумівка, яка роками працює для Осередку. Вона сказала:…- “мій покійний чоловік Михайло був першим головoю Осередку й я стараюсь продовжити  робити, яку Він почав”. Слід згадати, що родина Яцишин пожертвували $100.00 на потреби Осередку в пам’ять покійного Михайла Яцишин.

Присутні прийняли згадані відзначення оплесками.

З привітами виступали:

- Голова Осередку СУМ Сідней  Дарка Сенько, яка вручила пожертву для осередку в сумі $300.00.

- Голова Осередку СУМ Мельбурн  Уляна Моравська.

- Головний Управитель кредетівки “Карпати” Ярослав Дума, який вручив від кредетівки пожертву в сумі $250.00.

- інж. Всечеслав Спесивий від Громади Квінбієн та від місцевої станиці Пласту.

Підтверджуємо, що пані Софія Литвинська та Пані Леся Литвинська –Прайс хоч не могли бути присутніми на бенкеті, зложили пожертву в сумі 50.00 на потреби Осередку.

Багатогранний нарис історії Осередку подала  Маруся Яцишин в українській мові. Вона згадала початкові роки існування й діяльності Осередку.

Подруга Галя Олійник подала звіт праці й існування Осередку  в англійській мові.

Обох доповідачок присутні вислухали з належною терпеливістю бо спогад про 50 років  проведенної праці,  ніяк не можна скоротити.

Вечір перейшов в чудовій товариській атмосфері. Було відновлено знайомство та очевидно говорилося про старі часи, тобто участь в сумівських таборах, мандрівках та інших імпрезах.

Під кінець бенкету була розіграна льотерія і тут було дуже цікаво - головну нагороду витягнув  Степан Романів для своєї дружини Анастазії.

Присутні ще довго сиділи і говорили, оглядали фотографії та старались пізнавати “хто кого”.

Як завжди приємні  часи скоро добігаються до кінця і так було в нас, здавалося, що вечір тільки почався, а тут вже пора  йти додому.

Управа Осередку складає подяку всім промовцям, жертводавцям та гостям за присутність на нашому ювілею. Особлива  подяка  гостям, що приїхали з Сіднею та Мельборну.

В неділю 3-го серпня 2008 в церкві Св. Володимира в Канберрі була відправлена Св. Літургія в наміренні осноположників та членів осередку, які відійшли у вічність.

Наш Осередок є гордий за своє минуле, за своїх осноположників, та за пророблену працю за останніх 50 років.

Віримо і надіємось, що та праця продовжуватиметься під сумівським гаслом  “Бог і Україна”.

Честь України!                                                           Готов Боронити!

Петро Лютак

Секретар Осередку

Любко Сліпецький, п. Брецько, Олег Островський з Сіднею 

Славко Спесивий, голова Громади Квінбієну, представник Пласту

Консул України  Микола Джиджора, п. Юрій Євшевський, Орися Борець-Сліпецька

Пані Євгенія Ілик - голова Союзу Українок і Наталка Джиджора

                                     

МАРІЧКА ГАЛАБУРДА – ЧИГРИН

СІДНЕЙ 4.8.08

 

КОНЦЕРТ ТАРАСА КУРЧИКА  в  СІДНЕЇ

 

У групі паломників, яка приїхала з України на Світовий З’їзд Молоді був і співак Тарас Курчик доволі кольориста постать. Він сприймав і жарти, моє наколювання його і поважні розмови. Про Тараса я на жаль нічого не знала, бо вже давно віддійшла від слідкування за співаками з України. Десь приходить границя в усьому, як це й не дивно.

 

В 2003 році я була з хором “Покров” з Мюхена у Римі. Отець Василь Поточняк говорив нам, що в Римі в травні місяці відбудеться Свято Матері й приїдуть з України Оксана Білозір, Павло Дворський й Тарас Курчик. Якщо чесно, непригадую чому я не поїхала на це свято. Можливо й тому, що сама не хотіла їхати, а була би зустріла й почула давніх друзів і Тараса Курчика. Недавно я бачила його знимку й ім’я  на оголошення про його участь в фестивалі-концерті для українських заробітчан в Португалії, де він виступав поруч відомого співака Івана Поповича. Ось стільки  знайомства.

 

Щоби ознайомитися з його постаттю й творчістю я перечитала все, що появилося на його сайті http://www.kurchyk.com/. На жаль ні з записів на сайті, ні з його, я би сказала дуже скромних виступів, співу підчас Богослужб в Св. Андріївській Церкві в Лідкомбі, підчас днів Світового З’їзду Молоді (WYD) – немогла собі уявити яким співаком Тарас. Читаєш в статті, що він “дансе- синґер” й  співає духовні пісні з глибоким релігійним змістом.

  

Ми, сіднейці, чекали його виступу в Домі Молоді в вівторок 15.7. підчас привітального концерту всіх паломників WYD і на прощальній забаві 20.7. ц.р. Та на жаль з технічних причин, за відсутності відповідної апаратуру і мікрофонів (скільки разів я вже писала про ті кляті мікрофони, які шиплять, шумлять і свистять – псуючи виступ співу чи доповіді)  Тарас не виступив. А шкода!

Я мала з Тарасом й його менеджером Романом Кітнером кілька зустрічей до концерту. Тарас говорив про його участь  в 1989 році на Першому фестивалі української пісні “Червона рута”, на якому він був наймолодшим лавреатом цього фестивалю. Тоді розділив другу премію із „лисим і босим” Андрієм Миколайчиком (першого місця не присудили нікому).  А хто з нас не пам’ятає Андрія з його справді „гіт”  „Піду втоплюся у річці глибокій...” або “Підпільник Кіндрат “.

Ніяк не можу собі пригадати Тараса й його тоді виступу. В своїй творчій діяльності Тарас працює в двох напрямках – духовна сучасна музика та естрадна популярна звичайна музика. Як це поєднується мені важко було зрозуміти.  Як може співак, який чудь не витанцьовує на сцені “Аркана” чи “Гопака”  співає на тому концерті і духовні пісні, з глибоким релігійним змістом. Так Тарас вияснює: -…” естрадна музика – це моє життя і мій бізнес, це моя професія, а духовна музика – то моя душа.”

Він дуже гордиться  i дуже наголошує на тому, навіть на концерті, що: …” Я – єдиний український співак, який отримав благословення Папи. Із гімном „Нам Україну благослови” я потрапив в історію, адже Папа не щодня приїжджає в Україну. Мені було дуже приємно, коли нещодавно побачив свій твір в одному із молитовників.”  Я йому казала, що це важне в житті людини, навіть співака, але постійно на цьому наголошувати не треба. Бо й інші люди, співаки, депутати, політики зустрічали високопоставлених Архиєреїв, президентів й дуже важливих впливових людей.

І нарешті в неділю 3 серпня 2008, після Богослужби, після пишного пікніку Бар-бе-Кю

не тільки для всіх добровольців, які допомагали в Парафії в часі Світового З’їзду ( WYD), але для всіх парафіян й проходжан, - в прицерковній залі церкви ім. Св. Андрія в Лідкомбі, відбувся Тараса Курчика концерт, який розпочався молитвою “Чаша до причастя”.

 

Тарас співав під супровід фонограми, що в Україні дуже практикується, а зокрема коли відбувається виїздний концерт і неможливо брати з собою цілу оркестру. З перших звуків пісні я зрозуміла, що робить Тарас з музикою. Він намагається зробити її більш цікавішою, ніж ми звикли чути, а зокрема духовну музику. У нашому розумінні духовна музика - це пісні, які співають у церквах, на концертах чи на якихось духовних навчаннях,  акапельнa музика, без супроводу. А Тарас надає не тільки духовній музиці, але взагалі пісні ориґінальності ще і в тому, що на супровідних фонограмах співає дитячий чи жіночий народний хор, чи линає ориґінальна інструментальна музика, нпр.труба, цимбали, які треба записувати окремо. Це колисальна робота.

 

Тарас Курчик побудував репертуар  недільного концерту так, що вона задовольняла сіднейську публіку, яка складалася з різних поколінь, але таки в нас переважали старші люди. Хоч і було з два десятки молоді.

Були повільні романтичні пісні – моя улюблена пісня на слова Дмитра Павличка “Явір й яворина”, “Рушив поїзд в далеку дорогу”, і дуже рухлива – танцювальна –“Ти мене підманула”, “Циганочка”, були народні  пісні “Розпрягайте хлопці коні”, - для більш старших людей та багато інших.

 

Я справді дивувалася як Тарас безпосередньо звертався до публіки, заставляв її з ним співати, що всі радо й зробили, - як він й витанцьовував на сцені, сходив на залю між людей. Одним словом він прекрасний, як кажуть англійці “entertainer” – вміє включити публіку до свого виступу і тим її й підкорив. Досі в нас ніхто цього не робив.

 

Я давно, давно не бачила в Сіднею такого концерту в нашій дуже за звичай консервативній діяспорі, де всі присутні, навіть однорічна дівчинка плескала в ручки, - всі співали, навіть приподобні сестри Василіянки й отець Ждан й старші громадяни підтупцювали ногами! Це прекрасно. Тарас справді молодець!

 

Концерт закінчився молитвою “Нам Україну благослови ” – це гимн, який звучав підчас приїзду Папа Івана Павла Другого в Україну. Перед закінченням пісні звучить голос Папи, як він себе називав й неодноразово повторював і в Римі підчас відзначення 1000 – ліття Хрещення України і підчас побуту в Україні ,” Папа-слов’янин благословляє вас!”

 

Голова Парафіяльної Ради Ярослав Дума дякував Тарасові від щирого серця, Анна Довірак від третьої хвилі – новоприбулих, о. Ждан Коломиєць

від Парафії й я піднесла співакові квіти від нашого Об’єднання Громад.

 

А Тарас в свою чергу подякував впершу чергу Владиці Петрові Стасюкові, що запросив його приїхати до Австралії, о. Симонові Цькуєві, Славкові Думі, Стефанові Романівому, о. Володимирові в Перті,  родині Стефин, зокрема пані Орисі в Нобел Парку, звукооператорам підчас недільного концерту Романові Кітнерові ( він справді добрийі пильний менеджер) і Юстинові Береговому,

всім хто в будь який спосіб допоміг йому, навіть з апаратурою й Романові підчас їх побуту в містах Австралії і згадав  мене не злим тихим словом, за те, що пройшла з ним історію української діяспори в Австралії й як ми приймали наших співаків. Ще кілька років тому наша Громада була великою, радше чисельною, а віддійшли в засвіти ті, хто ходили на всі концерти і свята, на жаль...Сьогодні їх нам дуже бракує!

 

Отак завершився на високій ноті побут  в Австралії  Тараса Курчика та Романа Кітнера зі Львова, хоч вони довголітні жителі Дрогобича й Стрия. Нам на згадку з цікавих зустрічей, розмов і концерту залишаться компактні диски з записом співу Тараса Курчика. Не хочу пророчити, але здається він скоро повернеться в Австралії, щоби надати нашим щорічним забавам “Маланкам” українського духу.

 

 

Хай Тобі щастить Тараса!

 

 

 Pictures here too:

 

http://picasaweb.google.com/marichka.halaburda/TARASKURCZYKZILVOVAVSYDNEYVeczirkaPICNIKPeredCONCERTOMISamConcert23Aug2008